Дорогі друзі! Щодня ми працюємо над тим, щоб користування бібліотекою МСМБ було приємним, цікавим та корисним для вас. Будь ласка, допоможіть нам зробити бібліотеку ще краще, дайте відповідь на декілька питань.
Останнє оновлення: 20.07.2019 р.

«Панас Мирний. Мудрий талант»

 

Бібліографічний список літератури

до 170 років від дня народження

Панаса Мирного,

українського письменника

 

В історію української літератури Панас Мирний увійшов як автор реалістично-психологічної прози. Розпочавши з традиційних для літератури першої половини ХІХ ст. оповідних жанрів, у зрілий період він створив великі епічні полотна, які склали цілий етап у розвитку української літератури.

 

Два життя Панаса Мирного

 

Джерела письменницького натхнення

Навесні 1849 р. у родині бухгалтера повітового казначейства Якова Григоровича і його дружини Тетяни Іванівни Рудченків, що проживали в козацькому містечку Миргороді на Полтавщині, народився другий хлопчик, якого при хрещенні нарекли Афанасієм. У родині шанували традиції, мову, християнську мораль та релігійні свята, дотримувалися постів. Дітям змалку прищеплювали віру в Бога, слухняність, чесність та порядність, не відгороджували їх від простих людей. Малеча полюбляла слухати казки своєї няньки баби Оришки.

Згодом баба Оришка стала прообразом бабусі Чіпки в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; її устами розповість письменник «Казку про Правду і Кривду» тощо. Обидва брати Рудченки, Іван (згодом фольклорист, літературний критик та письменник Іван Білик) та Афанасій навчались у Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому трикласному училищі. Обидва за старанність і відмінні успіхи у навчанні нагороджувалися «похвальними листами». На жаль, за браком коштів продовжити освіту вони не змогли.

У 14 років Афанасій іде працювати до Гадяцького повітового суду, потім до повітового казначейства помічником бухгалтера. Якийсь час він працює у Прилуках, потім у Миргороді на тій самій посаді. Перебуваючи на службі, він водночас займається самоосвітою та, за прикладом брата Івана, збирає фольклорний матеріал. На цей період, під впливом творів Т. Шевченка, припадають перші спроби пера.  Пізніше частину зібраних братом фольклорних матеріалів І. Білик опублікує у збірниках «Народные южнорусские сказки» та «Чумацкие народные песни».

 

Шлях, яким треба йти

У 1871 р. Панас Якович переїздить до Полтави і працює у губернській державній скарбниці й казенній палаті. «Задумався я над життям свого брата-чиновника, - писав у щоденнику молодий А. Рудченко.- Непривітне воно саме по собі те сидіння з дня у день над столом, те брязкання на щотах, те поставлення усяких свєдєній та відомостів, само тоді в'їдається у серце, а коли ж нема хіті того робить, коли робиш заради куска хліба, - о, яке невеселе і тяжке життя!».

У цей час виходять друком твори І. Нечуя-Левицького, які вказали скромному бухгалтерові шлях, яким треба йти, щоб знайти собі «втіху і корисну роботу»: він повинен писати про долю рідного краю, про українців та про людей «неситих», жорстоких. Праця літератора стає для Афанасія тією відрадою, до якої він повертається майже щовечора, просиджуючи за письмовим столом до ночі.

Його перші твори, вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав», підписані псевдонімом Панас Мирний, були надруковані у львівському журналі «Правда» в серпні 1872 р. Через два роки вийшли у світ нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та повість «П'яниця». Критики побачили в цих творах «свіжий і сильний талант». Невдовзі П. Мирний написав повість «Чіпка», чернетку якої надіслав брату І. Білику, який високо оцінив його письменницький талант і зауважив, що суспільство «тримається людською сутністю людини, а не звірячою. Звіряча сутність - злочини - є лише протестом проти мерзенного устрою людської сутності. "Хіба рика онагра серед паші? Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (Іов)».

Так біблійна метафора стала назвою майбутнього роману, концепцію якого брати Рудченки кардинально змінили. Вони показали прірву, в яку може затягти людину цілковита руйнація старого світу та побудова нового «раю», філософія вседозволеності й насилля. Так, задовго до революції 1917 р. письменники попереджали суспільство про загрозу соціалістичних утопічних теорій, що ґрунтуються на класовій ненависті.

 

На літературній ниві

У 1874 р. П. Мирний їде до Києва на ІІІ Археологічний з'їзд, де виступали українські, російські та закордонні вчені. Тріумф української науки не сподобався українофобам та шовіністам. Посипалися доноси та арешти української інтелігенції. Це лихо не минуло й П. Мирного. Дім письменника обшукали, а його самого викликали на допит через приналежність до таємного товариства «Унія». На допиті Рудченко пояснив свою причетність до Київського етнографічного відділу Російського імператорського географічного товариства. Цей прикрий інцидент досить швидко забувся.

У 1880 р. титулярний радник А. Рудченко за зразково-сумлінну службу був нагороджений орденом Станіслава ІІІ ступеня, а письменник П. Мирний побачив свій перший роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», виданий у Женеві українським громадським і культурним діячем М. Драгомановим. Це була свого роду «ведмежа послуга» письменнику, оскільки на той час у Росію з-за кордону ввозилась соціалістична література, в тому числі й українською мовою. У зв'язку з цим у травні 1876 р. Олександр ІІ підписав так званий Емський указ про заборону публікації творів українською мовою та ввозу з-за кордону українських видань. Тому твори П. Мирного, видані за кордоном, у Російській імперії та Наддніпрянській Україні довгий час не друкуються, і він мало відомий українському читачеві кінця ХІХ - початку ХХ століть.

Уперше легально роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» публікується у 1903 р. в журналі «Киевская старина» під назвою «Пропаща сила».

Другим великим твором письменника став роман «Повія», про який він писав так: «Головна ідея моєї праці - виставити пролетаріатку і проститутку сього часу, її побут у селі - перша частина, в місті - друга, на слизькому шляху - третя і попідтинню - четверта. Гуртом усю працю я назвав «Повія». Цією назвою народ охрестив людей без пристановища, а найбільше всього проституток». Твір друкувався частинами, а повністю був виданий після смерті письменника.

У середині 80-х рр. ХІХ ст. побачили світ два оповідання з циклу «образків з життя» - «Як ведеться, так і живеться», комедія «Перемудрив» та збірка творів «Збираниця з рідного поля», в західноукраїнських часописах друкуються твори «Лови», «Казка про Правду та Кривду», переспів «Дума про військо Ігореве» тощо. А різдвяне оповідання «Морозенко» вразило навіть Старицького.

Проблемам викриття кріпацтва і напівкапіталістичної-напівкріпацької дійсності після реформ 1861 р. про відміну кріпацтва присвячено повість «Лихо давнє й сьогочасне», а в повісті «Лихі люди» письменник вперше в українській літературі показав розмежування серед української інтелігенції

 

Він не шукав людської слави...

У квітні 1889 р. А. Рудченко обвінчався з Олександрою Михайлівною Шейдеман, вчителькою музики Полтавського інституту шляхетних дівчат. Згодом турбот та клопоту в Панаса Яковича побільшало: дружина народила йому трьох синів, а стан її здоров'я погіршився. На початку ХХ ст. письменник придбав будиночок для своєї великої родини, мріючи про те, що він стане родинним гніздом.

Але доля розпорядилася інакше... ХХ ст. приносить А. Рудченку біль втрат: помирають брат, мати, гинуть сини Віктор і Лука.

Держава належним чином оцінила працю чиновника А. Рудченка (до речі, за 40 років служби він ні з ким не конфліктував, тому не випадково і його позитивні герої відзначалися добротою і вмінням прощати): він отримує орден Станіслава ІІ ступеня, а згодом - орден Анни ІІ ступеня, а в 1914 р. - чин дійсного статського радника (чин цивільного генерала, що прирівнювався до губернаторської посади). Крім того, Панас Якович був членом Полтавської громади. Як член комісії міської Думи він брав активну участь у спорудженні пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.

З нагоди 66-річчя у 1915 р. А. Рудченка вшановують як високого за рангом, талановитого й сумлінного чиновника. Водночас полтавська жандармерія розшукує «політично підозрілу особу» Панаса Мирного. Через те, що А. Рудченко писав під псевдонімом і жодного разу не опублікував своє фото, не шукав людської слави, його особа була не відома жандармерії.

П. Мирний знаний як дослідник і палкий агітатор української мови та перекладач (на українську) творів О. Пушкіна, М. Лермонтова, І. Тургенєва, О. Островського, У. Шекспіра, Г. Лонгфелло та інших. На початку ХХ ст. Панас Якович навіть уклав невеличкий українсько-російський словник, який, на жаль, так і не було опубліковано - він залишився у рукописі.

Революція 1917 року перевернула життя багатьох людей. Радянські критики писали про П. Мирного як про прибічника радянської влади, тому що 68-річний письменник, щоб прогодувати родину, пішов працювати в Полтавський губфінвідділ. Доказом того, що він не сприйняв революцію, є вірш «До волі» та розповідь у «Літературній енциклопедії» (виданій у 30-х рр. ХХ ст.) про те, що П. Мирний підтримуав Центральну раду, а пізніше Петлюру.

З березня 1919 р. письменник починає хворіти, але продовжує працювати, бо до цього змушує його життя. Помер П. Мирний рано-вранці 28 січня 1920 року. Труну під червоною китайкою, за стародавнім звичаєм, везли на санях двома парами волів. Заупокійна служба відбувалася в Успенському кафедральному соборі, головному храмі Полтавської губернії (який згодом було знищено). Поховали письменника на військовому цвинтарі Полтави, поруч із старшим сином.

 

Час визнання

В одноповерховому дерев'яному повапленому будинку на окраїні Полтави, де письменник проживав з 1903 р., який пам'ятає голоси Л. Українки, О. Пчілки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, Г. Хоткевича, В. Самійленка, де клавіш фортеп'яно торкалися пальці М. Лисенка та М. Заньковецької, згідно з постановою уряду УРСР, у 1939 р. було створено літературно-меморіальний музей. Вулицю, на якій проживав П. Мирний, було названо його ім'ям. Понад 20 років директором музею був син письменника Михайло Рудченко. У семи кімнатах будинку збережено понад 150 рукописів Панаса Мирного та його брата Івана Білика, понад 280 листів письменника і його сім'ї, перші видання творів П. Мирного, близько тисячі предметів, книг, світлин і документів, частина архіву журналу «Рідний край», спогади сучасників. У 1951 році у дворі перед будинком було врочисто встановлено пам'ятник П. Мирному, а наступного року М. Рудченко передав державі будинок, меблі, всі особисті речі письменника та членів його родини.

У центрі містечка Гадяча є будинок, на меморіальній дошці якого напис: «У цьому будинку з 1858 по 1865 р. жив і працював видатний український письменник П. Мирний». Слава та визнання прийшли до П. Мирного після смерті. Його твори перекладено багатьма мовами світу. За сюжетами його творів ставлять п'єси, знімають фільми (наприклад, за повістю «Повія» І. Кавалерідзе поставив художній фільм «Гулящая», де головну роль зіграла Л. Гурченко), його твори вивчають і досліджують у освітніх та наукових закладах. Проте сказати про П. Мирного краще, ніж він сам в останньому своєму нарисі «Робота», що побачив світ 1909 року, неможливо: «Ні, не слава... поривала мене в мої молоді літа до роботи. Моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, мій обездолений краю, і вона оповила мою душу чарівними снами й підбурювала думки до роботи».

Наталія Ракицька

Бібліографія статей

 

Життя

 

Данилець, Олександр. Там, де творив Панас [Текст] = http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/literaturno-memorialnomu-muzeyu-sadibi-panasa-mirn/

: літературно-меморіальному музею-садибі Панаса Мирного в Полтаві виповнилося 75 років / Данилець, Олександр // Урядовий кур`єр. - 2015. - 30 лип. (№137). - С. 12. Цей просторий ошатний будинок у мальовничому куточку Полтави на колишній 3-й Кобищанській вулиці Панас Рудченко (Мирний), співавтор роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та автор багатьох яскравих літературних творів, придбав у 1903 році й прожив у ньому до самої смерті. Сам письменник називав місце свого проживання раєм. У музеї-садибі збереглася майже тисяча старовинних речей, світлин, книжок, документів

 

Оноприєнко І. Двойная жизнь Панаса Мирного [Текст]: сослуживцы поздравляли высокого чиновника Рудченко, а в это время охранка объявляла его в розыск / І. Оноприєнко // Сегодня. - 2005. -1 лют.(№23). - С. 5.

 

Черкаська, Ганна. Скромне щастя Панаса Мирного [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/284880 / Черкаська, Ганна  // Голос України. - 2017. - 23 лют. (№35). - С. 11.

Творчість

 

Бакал Л. Дослідження сюжету й композиції роману П. Мирного та І. Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» [Текст] / Л. Бакал // Українська література в загальноосвітній школі. - 2010. - № 3. - С. 18-21

 

Бурбан В. Мудрий талант [Текст] / В. Бурбан // Сільські вісті. - 2009. - 10 черв.(№63). - С. 3. Головною темою творчості Панаса Мирного було українське село

 

Григоренко І. Епістолярна спадщина Панаса Мирного [Текст] / І. Григоренко // Українська мова та література . - 2008. - № 47. - С. 31-32

 

Ковдя С. Новаторство Панаса Мирного у створенні системи персонажів [Текст] / С. Ковдя // Українська література в загальноосвітній школі. - 2003. -№5. - С.7-8

 

Оголевець А. Лексика кольору й освітленності в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» [Текст] / А. Оголевець // Дивослово. - 2005. - №11. -С. 25-8

 

Олтаржевська, Людмила ....Чіпка взяв до рук гітару [Електронний ресурс] = https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/chipka-vzyav-do-ruk-gitaru: у Театрі на Подолі представили прем’єру «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» / Олтаржевська, Людмила // День. - 2018. - 21 груд. (№233-234). Нещодавно у Театрі на Подолі презентували надоригінальну сценічну версію твору Панаса Мирного «Хіба ревуть воли як ясла повні?». В якій класичний сюжет і знайомі цитати сусідують з рефлексіями сучасної людини, її сумнівами, ваганнями, розчаруваннями, вірою

 

Павлів І. Творчість Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Бориса Грінченка [Текст] / І. Павлів // Дивослово. - 2010. - № 10. - С. 19

Привалова С. Вивчення мови художнього твору [Текст]: роман П. Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» [Текст] / С. Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. - 005. - №6.- С. 41-5

 

Привалова С. Мовностилістичні особливості роману «Повія» Панаса Мирного [Текст] / С. Привалова // Українська література в загальноосвітній школі. - 2009. - № 6. - С. 13

 

Рутковська, Ольга. "Вся моя слава - це Україна" [Текст] / Рутковська, Ольга // Культура і життя. - 2009. – 10 черв.(№23). - С. 6. Фольклорна спадщина Панаса Мирного - сотні записів пісень, казок, легенд, повір'Їв, загадок, прислів'їв, ігор, народних анекдотів, цікавих спостережень з досвіду літніх людей, замальовки орнаментів вишивок, які дослідники знаходили на сторінках бухгалтерських книг, - на жаль, розпорошена по різних архівах, фондах, музеях і приватних колекціях. Разом із старшим братом фольклористом і етнографом Іваном (Білик) упорядкував і видав низку збірників. Проте більшість матеріалів не зібрані докупи і цілком не надруковані, хоча і заслуговують на таку честь. Після його смерті знайдено понад тисячу одиниць рукописів, які ще й досі не побачили світу. Отака доля творчого доробку нашого "українського Бальзака", автора перших та чи не єдиних в українській літературі психологічних романів

 

Федоренко, Т. Згублене життя [Текст]: до композиційного вивчення романа «Повія» Панаса Мирного / Т. Федоренко // Українська література в загальноосвітній школі. -2003. - №4. - С. 34-37

 

Чешуріна Т. Літературні диктанти за творчістю Панаса Мирного [Текст] / Т. Чешуріна // Дивослово. - 2007. - №5. - С. 25-26.

 

Шевченко, З. Панас Мирний [Текст]: спроба сучасного прочитання i творчого шляху письменника / З. Шевченко // Дивослово. - 2001. - №12. - С. 45-48.

 

Список творів Панаса Мирного, із фондів МСМБ, дивіться в електронному каталозі на сайті бібліотеки http://msmb.org.ua/

 

Бібліографія літератури із фондів МСМБ.

Життя і творчість Панаса Мирного.

 

Авраменко, Олександр Миколайович. Українська література [Текст]: підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту, академічний рівень): Навчальне видання / Авраменко, Олександр Миколайович, Пахаренко, Василь Іванович ; Під ред. Н.Забаштанської; Худож. В.Кушніренко. - К. : Грамота, 2010. - 280 с. :

 

Бондар, Микола Пантелеймонович. Історія української літератури XIX століття [Текст]: Навчальний посібник. Кн.3 : 70-90-ті роки XIX ст. / Бондар, Микола Пантелеймонович, Гундорова, Тамара Іванівна, Левчик, Надія Володимирівна ; Під ред. М.Т.Яценка. - К.: Либiдь, 1997. - 432 с. -

 

Грицай, Михайло Семенович. Панас Мирний [Текст]: нарис життя і творчості / Грицай, Михайло Семенович; Худож. В.П.Мазниченко. - К. : Дніпро, 1986. - 191 с

 

Історія української літератури [Текст]: кінець ХІХ-початок ХХ ст. Кн.2 / За ред. проф. О.Д.Гнідана. - К. : Либідь, 2006. - 496 с.

 

Історія української літератури XIX століття у 2-х кн. [Текст]: підручник. Кн.2 / За ред. М.Г.Жулинського. - К. : Либідь, 2006. - 712 с.

 

Національна академія наук України. Історія української культури [Текст]: У п'яти томах. Т. 4, кн. 2: Українська культура другої половини ХІХ століття / Авт.-упор. Бондар М. П. та ін. - К. : Наукова думка, 2005. - 1293 с.

 

Панас Мирний [Текст]: Життя і творчість у фотографіях, ілюстраціях, документах / Під упор. Є.Є.Радченка, О.І.Володарець; Передм. Є.Є.Радченка; Худож. С.М.Сльозка. - К. : Радянська школа, 1984. - 160 с.

 

Пільгук, Іван Іванович. Дуби шумлять [Текст]: біографічні повісті / Пільгук, Іван Іванович ; Післям. Л.Г.Кореневича; Худож. В.І.Харченко. - К. : Дніпро, 1990. - 572 с.

 

Садиба-музей Панаса Мирного у Полтаві [Текст]: путівник / Авт. тексту А.І.Володарець, Є.Є.Радченко; Парал. укр., англ., нем., фр. - Харків : Прапор, 1980. - 36 с.

 

Скляренко, Валентина Марківна. Література України [Текст]: довідкове видання / Скляренко, Валентина Марківна, Батій, Яна Олександрівна; Худож. Л.Д.Киркач-Осипова. - Харків : Бібколектор, 2015. - 319 с.

 

Українські дожовтневі письменники [Текст]: збірник літературно-критичних матеріалів / Упоряд. В.Ф.Шевченко, Т.П.Тараненко, Л.Я.Дергаль та ін. - К. : Радянська школа, 1985. - 280 с. –

 

Українські письменники [Текст]: біографії. Огляди творчості. Літературні напрямки і течії. Літературознавчий словник: Довідник / Відп. за вип. М.І.Преварська. - К. : Велес, 2013. - 368 с.

 

Усі письменники і народна творчість [Текст]: довідник. - К. : Майстер-клас, 2008. - 864 с.

 

Хінкулов, Леонід Федорович. Письменник жив у Києві [Текст]: літературно-критичні розповіді / Хінкулов, Леонід Федорович. - К. : Дніпро, 1982. - 350 с.

 

Януш, Ядвіга Вацлавівна. Українська література ХІХ століття [Текст] : Навчально-методичний посібник для абітурієнтів. Ч.1 / Януш, Ядвіга Вацлавівна, Ладигіна, Олена Іванівна, Подгурська, Тамара Анатоліївна. - К. : КНЕУ, 2002. - 134 с.

 

Із творчої спадщини. Панаса Мирного

1872 р. – «Лихий попутав».

1874 р. – повість «П’яниця»

1875 р. – роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», повість «Лихі люди»

1877 р. – «Товариші»

1883 р. – роман «Повія», повість «За водою», оповідання «Лови»

Середина 80-х років – повість «Голодна воля»

1892 р. – драма «Лимерівна»

1897 р. – повість «Лихо давнє і сьогочасне»

1898 р. – нарис «Серед степів»

1905 р. – новела «Сон»

1909 р. – оповідання «Дурниця»

 

Фільмографія:

 

- В. Лапокниш поставив кінокартину «Лимерівна» (1954);

- за однойменним романом письменника І. Кавалерідзе створив фільм«Повія» (1961).

 

Додатки:

Особисте життя Панаса Мирного

 

Панас Мирний належить до тих українських класиків пера, яким водночас вдалося побудувати блискучу державну кар’єру та реалізувати себе в письменстві.

 

Та його особисте життя було сповнене драматичних сюжетів. Дівчина-наймичка, з якою письменників хотів одружитися, проміняла його на солдата-москаля. Кохана ж дружина Олександра, молодша на 14 років, страждала від нервових розладів.

На час свого знайомства (1888 р.) з майбутньою дружиною, обрусілою німкенею Олександрою Шейдеман, Панас Рудченко (Мирний) був уже добре відомим в Полтаві в чиновницьких та літературних колах.

Його романами «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та «Повія» зачитувалися як в Наддніпрянській, такі Західній Україні. Сміливці, яких не влаштовувала політика царизму, поважали 40-річного Рудченка за те, що він був пов’язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 р. брав участь у нелегальній роботі полтавського революційного гуртка «Унія», який поширював заборонену літературу серед народу. За це цензура не пропускала до друку його твори, тому знамениті романи Панаса Яковича вийшли у світ за кордоном – у Львові та Женеві.

Проте в особистому житті письменник не мав щастя. Його спроби поєднати своє життя з коханими дівчатами терпіли фіаско.

Першу дівчину Панас покинув через її надмірну простоту, друга – проміняла його на москаля.

Перше кохання до Рудченка прийшло у 1865 р. Йому тоді було лише 16 років. У Гадячі він закохався у панночку Олену Олексіївну. Хлопцю важко було стримувати свої почуття, але розповісти про них дівчині він теж не міг.

На той час юний Панас вже зробив перші проби пера. Бо у своєму щоденнику записав, що дуже хоче показати поему «Безталанна» Олені. Мабуть, юнак так і не зміг добитися взаємності від Олени

Та знайшлася така, яка покохала нещасного самотнього хлопця. Це була проста дівчина-наймичка. Панас Мирний теж її покохав. Ім’я дівчини невідоме, сам письменник її називає В. Молоді люди зійшлися. Але щастя було недовгим. Дівчина не розуміла душевних поривань письменника, не бачила сенсу у розвитку духовному. Письменник тяжко переживав через це. Не мало щасливого кінця і його наступне почуття, теж до дівчини-наймички. Вони почали зустрічатися, Панас Якович хотів навіть одружитися з дівчиною, дати їй освіту, ввести у своє коло спілкування. Проте мила проміняла його на солдата-москаля.

Панас Рудченко важко переживав нанесені душевні рани. Пережите наштовхнуло його на створення роману «Повія». Працювати над ним він почав у 1881 р. В основі твору – доля сільської дівчини, яка через бідність після смерті батька та матері, змушена була працювати в наймах у місті, а згодом стала повією. Головна героїня «Повії» – збірний образ дівчат, яких кохав автор роману.

Своє справжнє взаємне кохання – Олександру Шейдеман, Панас Мирний зустрів у 40 років у Полтаві. Познайомилося майбутнє подружжя Рудченків на суботніх літературних вечорах. 26 - річна Олександра Шейдеман була капітанською донькою та генеральською сестрою. Вона закінчила Полтавський інститут шляхетних дівчат та Харківське музичне училище, була начитаною, знала кілька іноземних мов.

Сорокарічного Панаса Яковича Олександра одразу ж вразила у саме серце. Його зачарувала не тільки її молодість та глибокі блакитні очі, а й знання літератури та музики. Крім того, на чоловіка вплинуло й те, що майбутня обраниця жила не за батьківські кошти, а сама заробляла на життя, викладаючи музику в Полтавському інституті благородних дівчат.

У квітні 1889 р. закохані одружилися. Весілля було скромним, святкували в Карлівці в домі нареченої. Батьки та рідні нареченого навіть не приїхали, лише надіслали листівки.

Олександра була порядною дружиною та гарною матір’ю, подружжя виховувало 3 синів – Віктора, Михайла та Леоніда.

Свої корективи в долі синів внесли війни – спочатку Перша світова, потім громадянська.

16 вересня 1915 р. в 7 годин ранку в бою під Рівним загинув найулюбленіший син Панаса Мирного – Віктор.

Середній син Михайло, що навчався рік у Варшавському політехнічному інституті, не міг продовжувати навчання. Михайло на першому курсі обзавівся сім’єю, змушений був підробляти. Це ще ускладнювало справу, додавало клопоту батькові.

Під час лютневої революції 1917 р. Михайло опинився в діючій армії. Однак з початком громадянської війни, очевидно через ревматичне захворювання, був демобілізований,

влаштувався на службу діловодом, продовжуючи навчання у гірничому інституті. З відступом денікінської армії зв'язок з Михайлом перервався, для рідних він загубився і «виринув» уже після смерті батька.

У 1917 р. добровільно пішов в армію і менший син – Леонід, щоб потім вступити у Київське артучилище.

У вирі подій громадянської війни Леонід загинув на початку 1919 р.

Все це відобразилося на здоров’ї Панаса Мирного не кращим чином. Зрештою, його серце не витримало, 28 січня 1920 р. він помер від інсульту.

Дружина Панаса Мирного Олександра Михайлівна пережила чоловіка на 22 роки.

 

Докладніше дивитися тут :

 

Хронологія життя та творчості

 

1849, 1(13) травня у Миргороді, в родині бухгалтера повітового скарбництва Якова Григоровича Рудченка народився син Панас.

1857, серпень. Початок навчання Панаса у Миргородському парафіяльному училищі.

1858, літо серпень. Переїзд родини Рудченків до Гадяча.

1862, 18(30) червня. Продовження навчання Панаса в Гадяцькому повітовому училищі.

1863,23 серпня. Закінчення Гадяцького повітового училища.

28 жовтня. Брат Іван виїхав до Полтави.

1863, 9 листопада. Панас починає службу канцелярським служителем Гадяцького повітового суду. протягом року. Заводить словничок української мови, збирає фольклор.

1864, 22 січня. «Писал в суде, я все писал...» - перший вірш, що дійшов до нас.

26 лютого. «Мучить, давить моє серце...» - перший український вірш.

31 серпня. Переведений канцелярським служителем у Гадяцьке повітове скарбництво.

23 грудня. Переведений на посаду помічника бухгалтера.

1865, 25 квітня. Починає вести щоденник.

квітень - травень. Поема «Безталанна» («Продана»?).

1866, 13(25) січня. Початок самостійного життя. Виїхав до Прилук на посаду письмоводителя скарбництва (офіційно - з 31 грудня 1865 р.).

1866-1867. Перша драматична спроба «Василь і Маруся». Пише «І знову лютая змія...» та інші вірші. Збирає фольклор. Перекладає поезії Лєрмонтова, Фета, Пушкіна, Рилєєва, Гейне та ін.

1867, 6 -7 вересня. Виїхав до Миргорода на посаду помічника бухгалтера скарбництва (офіційно - з 21 серпня).

1868, кінець. Вихід у світ перших публікацій фольклорних записів у «Народних южнорусских сказках», вип. І.

1869, вересень. Переїхав у Миргород на службу менший брат Лука.

протягом року. Введений у перше чиновницьке звання - колезького реєстратора - з 1 травня 1869 р.

1870, травень. Веде щоденник.

23 грудня. Порушує клопотання про переведення до Полтави.

1868-1870. Прозові твори: «Ганнуся», «Думки», «Голодні годи» (І ред.), «Жидівка», «Вечный гнет», «Попович» та ін. Драматична спроба «Уляна Бондарівна». Вірші.

1871, 29 серпня. «Грицько і Галя».

4 листопада. Офіційне переведення до Полтавського скарбництва бухгалтером.

грудень. Знайомство з Д. П. Пильчиковим та його гуртком.

1872, початок. Переклад «Любушиного суду», «Слова о полку Ігоревім» (традиційний).

14-15 квітня. Виїхав до рідних на великдень (роздуми лягли в основу нарису «Подоріжжя од Полтави до Гадячого»).

травень - червень. Знайомиться з журналом «Правда», надсилає 8 віршів, серед них - «Україні».

весна - літо. Перша редакція «Лимерівни».

серпень. Опубліковано перший твір - «Україні» («Правда», № 5) з підписом Опанас Мирний.

літо. Нова редакція «Голодних годів» (І розділ).

жовтень. Закінчив «Лихий попутав».

листопад. Закінчив повість «Чіпка».

осінь. До Полтави переїхав брат Георгій.

1872, кінець - 1873, початок «Палійка», «Гнибіда», «Тепле місце» О. Островського (переклад).

1873, 13 лютого. Введений у звання губернського секретаря з 1 травня 1872 р.

7 березня. Переведений на посаду старшого бухгалтера.

весна - осінь. Розгортання повісті «Чіпка» в роман (III ред.).

жовтень - листопад. Надіслав роман «Хіба ревуть воли...» (III ред.) брату Івану.

1872 -1873. «Українофіл». Записи народних пісень в Полтавському повіті.

1874, 5 січня -15 червня. Виконує обов’язки головного бухгалтера скарбництва.

весна. Зустріч з Драгомановим у Києві та в Полтаві.

травень. Завершує оповідання «П’яниця».

2 - 17 серпня. Участь у III археологічному з’їзді.

вересень- жовтень. «Дума про військо Ігореве».

листопад. Перегляд IV редакції роману, виконаної Іваном.

протягом року. «Подоріжжя з Полтави до Гадячого». В «Правді» надруковано «Подоріжжя...» (№ 10-13) і «П’яниця» (№ 16-19).

1873-1874. «Народолюбець» (11, III розд.), «Сколихнув», «Злодій», «Карло Карлович», «Струс».

1875, 11 березня. Обшук у П. Я. Рудченка в зв’язку з доносом про «Унію».

квітень-травень. Перегляд V редакції роману «Хіба ревуть воли...», остаточне редагування.

24 вересня. Закінчено «Лихі люди».

13 грудня. Введений у звання колезького секретаря з 1 травня 1875 р.

1876, вересень.Пішов до армії брат Георгій.

Кінець1876 р. Первісна редакція «Повії».

1875-1876. «Місто Мирне» («Родина Бородаїв» - «Головиха» - «Учителька»), «Халамидник», «Ярмарок», «Міщани», нарис «Піднялася негода...».

1877, січень.Вийшли в світ «Лихі люди» (Женева, І вид.).

липень.Рукопис роману «Хіба ревуть воли...» відправлено в Женеву.

серпень. В бою під Шипкою загинув брат Георгій.

1878, серпень. У Мирного поселився небіж Андрій Борисенко.

4 грудня. Введений у звання титулярного радника з 1 травня 1878 р.

протягом року. «Лихі люди» вийшли другим виданням («Громада, № III»).

1879, 1(13) січня. Переведено бухгалтером у казенну палату.

1877-1879. Перша редакція «Повії». Цикл образків «Як ведеться...».

1880, 1 квітня. Нагороджений орденом Станіслава III ст.

квітень. Вийшов роман «Хіба ревуть воли...» (Женева).

17 липня. Взяв двомісячну відпустку для творчості.

протягом року. Працює над основною редакцією роману «Повія» (І і II частини).

1881, 15 січня. Кореспонденція до газети «Заря».

листопад. Остаточна редакція І частини «Повії».

протягом року. Основна редакція III частини «Повії». Розпочав повість «За водою».

1 травня. Переведений на посаду секретаря палати.

осінь. Основна редакція IV частини «Повії».

1883, квітень. Остаточна редакція II частини «Повії».

березень. Опубліковано І частину «Повії» («Рада»).

15 травня. Орден Анни III ст.

червень. «В дорогу!» - передмова до «Приповістей» Мирного і Білика.

серпень. «Казка про Правду і Кривду».

вересень. «Давно і тепер» (перша редакція «Лиха давнього й сьогочасного»).

жовтень. «Лови».

листопад. Закінчив драму «Лимерівна» в новій редакції.

1884, 27 березня. Закінчив драму «У черницях».

квітень. Опубліковано II частину «Повії» і два образки з «Як ведеться, так і живеться» («Рада»).

протягом року. Основна редакція комедії «Перемудрив».

1883 - 1884. Розпочав роман «Палій».

1885, 18 січня. Помер Андрій Борисенко.

січень. «Морозенко».

13 серпня. «День у дорозі» (перша редакція «Серед степів»).

протягом року. Остаточна редакція комедії «Перемудрив». «Голодна воля». Ліричні вірші.

1886, 27 січня (8 лютого). Начальник відділу казенної палати.

17 березня. Введений у звання надвірного радника з 1 травня 1885 р.

травень. Вийшла в світ «Збираниця з рідного поля».

жовтень. Вийшла в світ комедія «Перемудрив».

протягом року. Ліричні вірші.

1887, 5 квітня. Орден Станіслава II ст.

17 липня. Бере двотижневу відпустку.

протягом року. «Хома Боровик».

1888, березень. Знайомство з О. М. Шейдеман.

1889, січень. Опубліковано «Казку про Правду і Кривду» («Правда»; без відома автора).

16 квітня. Одруження з О. М. Шейдеман.

30 червня. Бере двотижневу відпустку.

1890, 17 січня. Введений у звання колезького радника з 1 травня 1889 р.

12 листопада. Смерть батька.

1891, 21 квітня. Орден Анни II ст.

1892, квітень. Постановка «Лимерівни» в Полтаві.

11 червня. Народився син Віктор.

1893, лютий. Нелегальне вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка. Вірш «32 роковини...».

червень. Місячна відпустка.

6 листопада. Народився син Михайло.

1894, 7 березня. Введений у звання статського радника з 1 травня 1893 р.

вересень. Відвозить дружину в Харків на лікування.

1895, 25 січня. Повернулася дружина з лікарні.

лютий. Закінчив у чернетці «Згубу».

2 квітня. Орден Володимира IV ст.

1896, січень. «Розмова двох кумів».

березень. Остаточна редакція «Згуби».

протягом року. Перекладає «Короля Ліра» У. Шекспіра. Без відома автора опубліковано «Думу про військо Ігореве» («Зоря»).

1897, 5 травня. Запрошений до комісії по спорудженню пам’ятника І. Котляревському.

перша половина. Закінчив переклад «Короля Ліра».

протягом року. Остаточні редакції «Морозенка» і «Лиха давнього й сьогочасного».

1898, 9 травня. Народився син Леонід.

березень. Опубліковано «Морозенка» («Киевская старина»).

протягом року. Остаточна редакція III частини «Повії».

Редагує оповідання Я. В. Жарка.

1899, лютий. Закінчує переписувати на чистовик «Серед степів» («День у дорозі»).

протягом року. Перекладає «Думу про Гайявату».

1900. Завершує переклад «Думи про Гайявату».

1901, лютий. Отримує пропозицію видавництва «Вік» видати зібрання його творів.

11 березня. Читає вірші на легальному шевченківському вечорі.

2 травня. Введений в дворянство.

протягом року. Містерія «Спокуса».

1902, березень. Остаточна редакція містерії.

літо. Починає працювати над «Пригодою з «Кобзарем».

вересень. Загострення хвороби дружини.

1903, січень. Здоров’я дружини нормалізується.

Опубліковано «Лихо давнє й сьогочасне».

березень. Оселення у власному будинку.

30 серпня. Участь у відкритті пам’ятника І. Котляревському,

протягом року. Опубліковано «Серед степів» («Дубове листя»). В «Киевской старине» друкується «Пропаща сила» («Хіба ревуть воли...»)

і виходить окремим відбитком. Вийшла в світ «Книжка перша творів».

1903, кінець- 1904, початок. Пише «Комедію в голуб’ячому царстві».

1905, 29 березня. Закінчив у чернетці драму «Не вгашай духу!».

16- 23 квітня. Зустріч братів Рудченків у матері.

18 вересня. Помер І. Я. Рудченко (Білик).

листопад- грудень. Задум перекладу «Орлеанської дівчини» Ф. Шіллера. Участь в організації «Рідного краю». Вірш «До сучасної музи». Новела «Сон».

протягом року. Переписує на чистовик «Не вгашай духу!». Вийшла в світ «Книжка друга творів».

1906, лютий. Подав до часопису першу частину «Пригоди з «Кобзарем» як окреме оповідання.

протягом року. Починає статтю «І. Я. Рудченко».

Перекладає «Орлеанську дівчину». Вірші.

1907. Оповідання «Дурниця». Вийшла в світ «Книжка третя творів».

1906-1907. Член редакції «Рідного краю». Редагує статтю «Краткие биографические сведения...», написану П. І. Рудченком. Участь у видавництві «Український учитель». Вірш «До братів-засланців».

1908, 3 квітня. Читання віршів на шевченківськім концерті.

жовтень-листопад. Хворіє (запалення легень).

1906-1908. «У тюрмі». «Так ви кажете, що провели літо в Почапцях?..».

1909, січень. Опубліковано «Дурницю» («ЛНВ»)

11 липня. Духовний заповіт.

серпень- жовтень. Дружина лікується за кордоном.

жовтень. Хворіє.

1910, січень. Смерть матері.

7 травня. Нагороджений золотою табакеркою.

1912. Участь в альманасі «День білої квітки».

1913, літо. Дружина лікується в Києві.

28 жовтня. Ювілей п’ятдесятиліття служби.

1914, лютий. Участь у «німому» шевченківському святі.

6 квітня. Введений у звання дійсного статського радника.

1915, 16 вересня. Загинув син Віктор.

1915, вересень- листопад. Поліцейські розшуки «малоросійського діяча» Рудгана-Мирного.

1917, листопад. Договір з видавництвом «Сіяч» про видання творів.

1918, червень. Надсилає до «ЛНВ» повість «За водою», п’єсу «Не вгашай духу!» та III частину «Повії».

протягом року. Надруковано «Товариші» (Полтава), «За водою» («ЛНВ»). Переклад «Царівни Полунички».

1919, квітень. Помер син Леонід.

1919. Вийшла в світ «Царівна Полунична». Опубліковані розділи з III частини «Повії» («ЛНВ»).

1918- 1919. Редакторська діяльність у видавництві «Зірка».

1917-1919. Продовження перекладу «Орлеанської дівчини».

1920, 28 січня. Помер о 5 годині 30 хвилин. Похований на військовому кладовищі.

 

Інтернет-ресурси

 

http://www.golos.com.ua - сайт газети «Голос України»

https://day.kyiv.ua - сайт журналу «День»

http://www.silskivisti.kiev.ua - сайт газети «Сільські вісті»

http://www.ukurier.gov.ua - сайт газети «Урядовий кур’єр»

http://www.oblrada.pl.ua/index.php/tvorchist/2010-11-23-14-28-09 Положення про Премію Полтавської обласної ради імені Панаса Мирного від 12 квітня 2018 року № 672

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Панас Мирний

http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=213 - Панас Мирний - Біографія.

http://www.ukrlit.vn.ua/author/mirniy.html Панас Мирний - Біографія, твори, статті.

http://md-eksperiment.org/etv_page.php?page_id=3496   Автор реалістично-психологічної прози

https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=15 - Мирний Панас. Повні тексти творів

http://bastion.tv/figures/yak-umru-i-psevdonim-rozkriyut-i-biografiyu-napishut-panas-mirnij-95-ti-rokovini-vid-dnya-smerti-vidatnogo-realista-z-mirgorodshini/  «Як умру, то і псевдонім розкриють, і біографію напишуть», - Панас Мирний.

 

Бібліограф укладач: Фоміна Н. І.

Відповідальна за випуск: Мілашенко Т. І.

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest
  • Instagram

НАШІ НАГОРОДИ

Допоможіть молодіжній бібліотеці

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці - Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки): (044) 288-23-36

ВГОРУ