Дорогі друзі! Щодня ми працюємо над тим, щоб користування бібліотекою було зручним і приємним для вас! Для того, щоб скоротити час очікування, а також дотримуватися соціальної дистанції — зареєструйтесь в бібліотеці он-лайн!.
Останнє оновлення: 21.11.2020 р.

«Мозолевський Борис: поет, шукач скарбів і волі»

Бібліографічний покажчик до вшанування пам’яті Бориса Мозолевського– українського археолога і поета, дослідника скіфської старовини

«У нас є поети-політики, поети-художники…

Поет-археолог наразі один – Борис Мозолевський.

Його вірші пахнуть космічно-степовим вітром, кураєм і полином.

Його поезія глибока, як небо України.

 Його доля унікальна».       Ігор Павлюк

Борис Миколайович Мозолевський

(1936-1993)

Народився Борис Мозолевський 4 лютого 1936 р. у селянській родині на Миколаївщині. Діди й прадіди були розкуркулені. У війну батька забрали до Німеччини, де він і загинув. У сільській школі-семирічці Борис почав писати вірші. Поступив до військово-морського авіаційного училища в Єйську, навчався разом із майбутніми космонавтами СРСР Г. Шоніним і Г. Добровольським. Російською мовою віршував, по мішенях стріляв, долав науку … Училище не закінчив через хрущовську демобілізацію, пов’язану з радикальним скороченням радянської армії (1956). Після демобілізації переїхав до Києва, де дев’ять років працював заводським кочегаром. Кочегар-поет – дитя відлиги, «хрущовського реабілітансу»…Одночасно він здобував освіту на заочному відділенні історико-філософського факультету Київського університету. У цей час Борис Мозолевський відкрив у собі Україну, хоч знав ціну «українського» питання, але самоідентифікація відбулася – і до останку пише українською:

«Ви кажете, що я не патріот, Плазуєте, безкрилі, як вужі.

Що зрадив мові я своїй і пісні? Ще й інших, бачте, ловите на слові!

Перевертні, месії горезвісні, Вже краще правду мовить на чужій,

Бодай би вже заціпило вам рот! Аніж брехати, як ви, на рідній мові».

У 1964 р. отримав диплом, влітку влаштувався на роботу в експедиції скіфологів Олексія Тереножкіна та Варвари Іллінської. Працював редактором у видавництві «Наукова думка», але «брежнєвський репресанс» повернув Мозолевського до кочегарки (стаж кочегара 10 років)… і подружилися двоє кочегарів: Василь Стус і Борис Мозолевський. А далі коло звузилося, відчувся подих холодильнику імені Берії:

«Чи стане сил не стати на коліна,

Не впасти, не зламатись на вітрах?

Чи в Києві нову весну зустріну,

Чи, може, вже в Мордовських таборах?»

В етюді «Шлях до себе» Борис Мозолевський пише: «І коли зашморг вже зовсім мав зійтися навколо моєї шиї, збагнув я, що врятувати мене може тільки відкриття світового значення. Так вимріяв і вистраждав я собі свою Товсту Могилу. Зухвальство моє було винагороджене царською пектораллю. Замість Мордви я потрапив до Інституту археології АН УРСР, до якого мене поспішили зарахувати заднім числом».

21 червня 1971 року, час – 14:30 – найважливіша дата у житті Бориса Мозолевського. Під час археологічних досліджень Товстої Могили зроблено найсенсаційнішу знахідку ХХ століття – багате скіфське поховання, серед скарбів якого була золота скіфська пектораль. Нагрудна прикраса скіфського царя IV ст. до н.е. 30,6 см у діаметрі, виконана із золота 958 проби, вага 1148 грамів. Її вартість обрахувати неможливо. Найбільше відкриття археології ХХ століття, «поема золотого сонячного сяйва», якому передували 35 років непростого життя непосидючого упертюха-мандрівника, поета, шукача пригод «на свою… голову». Вражає сміливість українців-упертюхів! Знаючи, що відкриття такого рівня осідають у музеях митрополії, Борис Мозолевський, надягнувши на шию вишукану прикрасу філігранної грецької роботи, чудо «мікромініатюрної» ювелірної техніки, 1150-грамовий шматок чистого золота, зверху – засмальцьовану стару тілогрійку, привіз її до Києва.

А що далі? Якщо злапають органи: пришиють крадіжку – і вишка, тому до гуртожитку краще не заходити. Загорнув Борис знахідку у газету, поклав до авоськи і пішов до Олеся Гончара; зрештою домігся свого… Кандидата на відправку до Мордовії прийняв перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест, у кабінеті були голова Інституту археології Федір Шевченко та президент АН УРСР Борис Патон. Наслідком плідної бесіди стало наступне: археолог, який жив у гуртожитку, отримав трикімнатну квартиру; зарплата у 98 крб. зросла до 200 крб. Окрім того, 500 крб. премії (кажуть, що її змусили віддати у фонд миру). Попри тиск Москви, скарб залишився у Києві (зберігається у Музеї історичних коштовностей України).

А за кордоном було видрукувано лист Мозолевського до Стуса:

«Прости мене, Василику, мій брате,

За всі твої печалі і жалі,

Що ти один ламав холодні ґрати,

Коли я їв свій кусень у теплі».

Після розкопок Товстої Могили Борис Мозолевський став одним із найавторитетніших дослідників скіфських курганів. Він блискуче захистив кандидатську дисертацію; тема якої – скарби з Товстої Могили. Із 1986 року і до кінця життя Борис Мозолевський працював завідувачем відділу, потім – сектору скіфської археології Інституту археології НАНУ.

Гуртожитки, мінімальні зарплати, невлаштований експедиційний побут, постійні стреси не сприяли побудові родинного гнізда. Двічі Борис Мозолевський одружувався невдало. Тільки в останні дванадцять років доля звела його з вчителькою Вірою Данилівною, яка була його вірним другом і редактором. Їй він присвятив слова гіркої мудрості:

«Жалкую я за іншими роками?

Образ Ваш по крихітці ліплю

І за усіх, кого любив руками,

Вас, може, першу серцем я люблю.

Але:
Як важко це – іти проти потоку!

Як гірко це – випереджати час!

Жорстока правда! Чорна і жорстока!

І йде вона не з вами – проти вас».

Він мріяв побачити Україну оновленою. Коли довідався, що прийнято Декларацію про незалежність, пофарбував свій вагончик у степу в блакитний і жовтий кольори, підняв над польовим станом археологів національний прапорець, нашвидкуруч зшитий із вигорілих футболок.

Борис Мозолевський не встиг захистити докторську; рак, операція, перебування у палаті на сімох часто без знеболювання. Українець, якому належить найбільше світове археологічне відкриття ХХ ст., поет, Б. Мозолевський помер 13 вересня 1993 р., але полишив по собі незабутній слід – свої наукові праці, відкриття, глибоку пророчу поезію й світлу пам’ять.

http://uahistory.com/topics/famous_people/5985

 

Електронна бібліотека «Культура України»

Читайте онлайн спогади про Б. Мозолевського тут:

https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=2050  Життя у сяйві пекторалі. Борис Мозолевський у спогадах.

Поетична та наукова спадщина Мозолевського

«ВСТАВАЙ, ПОЕЗІЄ МОЯ»

Найповніше видання поетичної спадщини Мозолевського – збірка 2007 року «Поезії», що вийшла у видавництві «Темпора». До першого її розділу включено вірші, в яких автор «розмовляє» з Україною, розмірковуючи над її долею. Це болісний роздум, оскільки осердям його є тема яничарства, а також виборювання ліричним героєм природного права на патріотичні почування на українськість. Утім, із такою самою прямотою Борис Мозолевський говорить і про вади національної вдачі, передусім про дивовижну здатність до гризні й «стинання оселедців» один одному заради булави; про байдужість до рідної мови і продажну вислужливість перед ворогом («Смерть Івана Сірка»). Інколи настрої поета стають похмурими, адже йдеться про драму зникання українського в Україні.

Ще одна група віршів – політична лірика Бориса Мозолевського. Найсильнішими подразниками, що спонукали його до публіцистичного прямомовлення, були передусім національне безпам’ятство, «приспаність» волі, а також гримаси «розвинутого соціалізму»: лицемірство, демагогія, зневага до людського життя й до елементарних свобод. Деякі з творів безпрецедентні за різкістю політичних інвектив, адресованих не тільки вождям, а й «середньому» партійному класу («На вулкані»). І навряд чи писалися вони навздогін подіям. Судячи з напружено-відчайдушних інтонацій, поет перебував у епіцентрі смертельного ризику, проте відкладати правду до кращих часів було не в його характері. Мозолевський – це максималізм, «вимучлива» совість, що постійно підштовхує до рішучих вчинків, «донкіхотська» відкритість…

Численні вірші є провідниками у світ Скіфії. Публіцистичне начало ніколи не було чужим Борисові Мозолевському; дає воно про себе знати і в його «археологічних» віршах. Суміш епох на великій історичній вертикалі автор сприймає як цілісний, із несподіваними причинно-наслідковими зв’язками процес. «Від Палових побоїщ до ҐУЛАҐу» – в цього поета можлива й така асоціація… Зі своєї історичної часової ніші скіфи Бориса Мозолевського мовби переселяються в усечасся. В одному з текстів («Голос із Товстої Могили») Скіфію названо «рідною землею». Герри (нинішня Нікопольщина) вписуються в історичну пам’ять і в долю степу як фрагмент великого життєтривання предків. Ефект повсякчасності, неосяжного історичного простору залишає і монолог у блискучому вірші «Герри» – поетичній класиці Бориса Мозолевського. «Я скіфський цар, лежу в дніпровських Геррах, // І стугонять століття по мені…» – ці рядки належать до найбільш упізнаваних у доробку поета.

Значну частину творчої спадщини Мозолевського становлять його «мемуарні» поезії, навіяні спогадами про дитинство, низка чудесних віршів, адресованих дітям, а також інтимна лірика, зібрана в розділі «Любов моя, терпка моя відрадо». Атмосферу в них визначають чистота і святість, зокрема й тоді, коли домінує еротичний мотив. Характерна інтонація таких віршів – елегійність, джерелом якої є «двоєдиність муки й щастя». У них поетизуються мить щастя, спонтанний вибух почуттів, святково-романтичне вбрання природи (найчастіше любого поетові степу).

Поезія Мозолевського дихає справжністю. У ній відбилася болісна робота душі людини, для якої ідеальне не було абстракцією: вона вірила, що зробити цей світ хоч трохи кращим бажано й можливо. https://tyzhden.ua/History/46169

Провідник у світ Скіфії: від мордовських таборів Бориса Мозолевського врятувала золота пектораль

Доля поета й археолога Бориса Мозолевського (1936–1993) складалася так химерно, що пояснити її можна хіба залізною силою провидіння

Уявіть собі: юнак із причорноморського села на Миколаївщині вирішує стати льотчиком, вступає до спецшколи Військово-Повітряних сил в Одесі, потім навчається в Єйському вищому військово-авіаційному училищі – й раптом усе котиться шкереберть. У зв’язку зі скороченням у Радянській армії йому, 20-річному мрійникові, який до всього не відзначався міцним здоров’ям, довелося починати життя спочатку. Тільки як?

КОЧЕГАРКА І СКІФИ

Дев’ять років (1956–1965) Борис провів у кочегарці. Часи були хрущовські й ранні брежнєвські. На очах покоління Мозолевського («дітей ХХ з’їзду», як його згодом назвуть) відбувалися повалення ідолів і болісне осмислення трагедії, що трапилася з країною за Сталіна. Молодий чоловік шукав відповіді на складні питання, тим паче що обставини цьому сприяли. Часу для усамітнених роздумів у кочегарці вистачало. Прагнення пізнати сенс буття привело його на заочне відділення історико-філософського факультету Київського університету.

1964 року він отримав університетський диплом. Коли наставало літо, влаштовувався на роботу в археологічних експедиціях відомих скіфологів Олексія Тереножкіна та Варвари Іллінської. Якийсь час працював редактором у видавництві «Наукова думка», але 1968-го за вказівкою з КДБ був звільнений і знову повернувся до кочегарки... Під ковпак спецслужб потрапив через свої вірші, з якими виступав перед різними аудиторіями: у деяких із них виразно звучав сумнів щодо комуністичної доктрини (як-ось у цих, «під Маяковського» писаних, рядках: «Фридрих Энгельс! Какими тропами / Поднимались мы к безднам, срываясь вниз, / Чтоб однажды открылось, что был утопией / Марксом выстраданный коммунизм…»).

«Він у всьому полемічний, він «тремтить» над чистотою своєї правди», – так відгукнувся Іван Дзюба про ранню поезію Бориса Мозолевського з її «грозовим романтизмом». Три перші збірки – «Начало марта» (1963), «Шиповник» (1967), «Зарево» (1971) – цілком складалися з російськомовних віршів. «Мовний переворот» у свідомості, а отже, й у творчості поета стався наприкінці 1960-х: він відкрив у собі Україну. Відтоді болюче «українське питання» не давало митцеві спокою, що виразно засвідчує його поезія.

На рубежі 1960–1970-х він балансував між волею і неволею – з кочегарки можна було легко потрапити не в чергову наукову експедицію, а в брежнєвські табори. В етюді «Шлях до себе» Борис Мозолевський згодом напише: «І коли зашморг вже зовсім мав зійтися навколо моєї шиї, збагнув я, що врятувати мене може тільки відкриття світового значення. Так вимріяв і вистраждав я собі свою Товсту Могилу. Зухвальство моє було винагороджене царською пектораллю. Замість Мордви я потрапив до Інституту археології АН УРСР, до якого мене поспішили зарахувати заднім числом». Фрагменти з:  https://tyzhden.ua/History/46169

Поетична спадщина Бориса Мозолевського. Електронний формат

Перу Мозолевського належать великий поетичний доробок. Читайте он-лайн:

Збірка «Кохання на початку осені»

Залізобетонний полігон

Під небом Івана Піддубного

Третя рота

Вірність

Расулові Гамзатову

Напруга

Дорога

Тим літом у Трахтемирові

Солдати Вітчизняної війни

22 червня 1941 р.

Із солдатського зошита

Шипшина

Живі мерці

Монолог до мами

Вільхи

Ніч на Івана Купала (феєрія)

Балада про рідну пісню

Пісня акина (з А.Вознесенського)

Балада про чорну тугу

Спогад про трьох запізнілих купальниць

Життя

Біла Церква

“На стежині коло кладки…”

Робота (жарт)

“Стугоніло, гуготіло…”

Ліричний жарт

Коні і місяць (балада)

Земля Парфена Гречаного

Білий цвіт

“Я встав серед ночі і вийшов у степ…”

Добринін

Неоліт (монолог)

Половецький ідол (знахідка 1905 року)

Літо в житах

Червень

Скіфський степ

“Високе небо дихало в пульсарах…”

Дорогою стріли

“Синьооко зітхали озера…”

З Арсенія Тарковського

Пісня вічної дороги

Криворізьке небо

“Ще б книгу книг створити у безсонні…”

“Громи на південь відгриміли…”

Арабатська Стрілка

Його прихід

Збірка «Жінка із передмістя»

(Історія одного кохання)

До читача

Втеча

На самоті

Міраж

Елегія

Прощання з літом

Гойдалка

 

Світанок

Зваба

Приморськ

“Це ти, моя юносте? Здрастуй…”

Ніч у саду

Прощальні гладіолуси

Осінні сосни

Варіація

Привид

За хмарами

Сон

Маленький париж

Освідчення

Через роки

Портрет в червоному

Таїна

У темноті

Вересень

Нічний літак

Зимовий етюд з горобиною

Ірій (Поема у витворах скіфського золотарства)

https://onlyart.org.ua/ukrainian-poets/virshi-borysa-mozolevskogo/

22 ЧЕРВНЯ 1941 Р

II. БОГ ПАПАЙ, ПРАБАТЬКО СКІФІВ

IV. СТАРИЙ СЛУГА

V. ВЕРШНИКИ

VI. АРГІМПАСА

VII. ПЕРЕГОВОРИ ПАЛА І НАПА

VIII. БИТВА ПІСЛЯ ПЕРЕГОВОРІВ

X. ВЕСІЛЬНА ПІСНЯ

XI. ОПІЯ

XII. МОЛОДИЙ СЛУГА

XIII. ВІДПОВІДЬ НАПА

XIV. ВІВЦІ

XV. ГЕРРИ

XVI. ГОЛОС ІЗ ТОВСТОЇ МОГИЛИ

XVII. ЗОЛОТА СИМФОНІЯ ПЕКТОРАЛІ

АРАБАТСЬКА СТРІЛКА

БАЛАДА ПРО РІДНУ ПІСНЮ

БАЛАДА ПРО ЧОРНУ ТУГУ

БІЛА ЦЕРКВА

БІЛИЙ ЦВІТ

Високе небо дихало в пульсарах

ВІЛЬХИ

ВІРНІСТЬ

Громи на південь відгриміли

ДОБРИНІН

ДОРОГА

ДОРОГОЮ СТРІЛИ

ЕПІЛОГ

ЖИВІ МЕРЦІ I

ЖИВІ МЕРЦІ II

ЖИТТЯ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 1. ВТЕЧА

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 10. ПРОЩАЛЬНІ ГЛАДІОЛУСИ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 11. ОСІННІ СОСНИ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 12. ВАРІАЦІЯ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 13. ПРИВИД

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 14. ЗА ХМАРАМИ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 15. СОН

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 16. МАЛЕНЬКИЙ ПАРИЖ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 17. ОСВІДЧЕННЯ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 18. ЧЕРЕЗ РОКИ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 19. ПОРТРЕТ В ЧЕРВОНОМУ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 2. НА САМОТІ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 20. ТАЇНА

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 21. У ТЕМНОТІ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 22. ВЕРЕСЕНЬ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 23. НІЧНИЙ ЛІТАК

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 24. ЗИМОВИЙ ЕТЮД З ГОРОБИНОЮ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 3. МІРАЖ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 4. ЕЛЕГІЯ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 5. ПРОЩАННЯ З ЛІТОМ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 6. ГОЙДАЛКА

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 7. СВІТАНОК

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 8. ЗВАБА

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ 9. НІЧ У САДУ

ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ ДО ЧИТАЧА

З АРСЕНІЯ ТАРКОВСЬКОГО

ЗАЛІЗОБЕТОННИЙ ПОЛІГОН

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП ПРО СКІФСЬКИЙ СТЕП

ЛІРИЧНИЙ ЖАРТ

ЛІТО В ЖИТАХ

ЗЕМЛЯ ПАРФЕНА ГРЕЧАНОГО

І. У ПІДЗЕМЕЛЛІ

ІЗ СОЛДАТСЬКОГО ЗОШИТА

ІІІ. МОЛОДА РАБИНЯ

ІХ. НА ПОЛІ БОЮ

ЙОГО ПРИХІД

КАЯЛА

КОЛИСКОВА СИНОВІ В НАМЕТІ

КОНІ І МІСЯЦЬ Балада

КРИВОРІЗЬКЕ НЕБО

ЛИСТИ У ВІЧНІСТЬ

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП ДО МАРИСІ

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП З ГОРИЦВІТОМ

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП З МЕДУЗОЮ ГОРГОНОЮ

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП ІЗ ЗОЛОТОЮ ГРИВНОЮ

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП ІЗ СКІФСЬКИМИ ЧЕРЕПАМИ

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП НА БЕРЕЗІ ПОНТУ ЕВКСІНСЬКОГО

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП НАД КЕНОТАФОМ

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП ПЕРЕД СВІТАНКОМ

МЛИН

МОНОЛОГ ДО МАМИ

На стежині коло кладки

НАПРУГА

НЕОЛІТ

НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА Феєрія

ПІД НЕБОМ ІВАНА ПІДДУБНОГО

ПІСНЯ АКИНА

ПІСНЯ ВІЧНОЇ ДОРОГИ

ПОЛОВЕЦЬКИЙ ІДОЛ

ПРИМОРСЬК

ПРОЛОГ

РАСУЛОВІ ГАМЗАТОВУ

РОБОТА Жарт

Синьооко зітхали озера

СКІФСЬКЕ ЗОЛОТО

СКІФСЬКИЙ СТЕП

СОЛДАТИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

СПОГАД ПРО ТРЬОХ ЗАПІЗНІЛИХ КУПАЛЬНИЦЬ

Стугоніло, гуготіло

ТИМ ЛІТОМ У ТРАХТЕМИРОВІ

ТРЕТЯ РОТА

ХОР ПРО ДЕДАЛА ТА ІКАРА

Це ти, моя юносте?

ЧЕРВЕНЬ

ЧОРТОМЛИК

ШИПШИНА

Ще б книгу книг створити у безсонні

Я встав серед ночі і вийшов у степ

 

 Запозичено з :Українська поезія на ваших долонях

Список літератури із фондів МСМБ

«Я не стану пояснювать — склад за складом нехай прочитають самі,

Як ішли ми крізь ніч до своєї найвищої істини —

По нарузі, по злиднях, по війні, по чумі,—

Але душі нетлінні над світом проносили чистими»

/Б. Мозолевський/

Мозолевський, Борис Миколайович. Дорогою стріли [Текст]: поезії / Мозолевський, Борис Миколайович ; Худож. О. В. Чубачівна. - К. : Радянський письменник, 1991. - 159 с

Марущак, Віра. Перший археолог серед поетів і перший поет серед археологів [Текст]: імена і дати / Марущак, Віра // Літературна Україна. - 2016.- 4 лют.(№4).- С. 4. Поет, археолог, кандидат історичних наук, учений-кіфолог, який знайшов неперевершений скарб стародавньгого мистецтва - золоту скіфську пектораль - Борис Миколайович Мозолевський відзначив би свій 80-літній ювілей. Але життя йому відміряло шлях всього у 57 років

***

Антологія української поезії ХХ століття [Текст]: від Тичини до Жадана / Упор. І.Малкович. - 4-те вид. - К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. - 2016 с. До антології увійшли знакові поезії найпомітніших українських поетів ХХ століття – від Тичини до Жадана. Це найкомпактніша за формою і одна з найповніших за текстами українська поетична антологія

Дзюба, Іван Михайлович. Літературні портрети [Текст]: продовження: есеїстичні розвідки / Дзюба, Іван Михайлович ; Передм. авт.; Худож. С.Ковика-Алієв. - К. : Український письменник, 2015. - 800 с.

Книга про матір [Текст]: укр. поети ХІХ - ХХ ст. / Упоряд. В.Л. Чуйко; Передм. О.О. Омельченка. - К. : Криниця, 2003. - 319 с.

Сверстюк, Євген Олександрович. Світлі голоси життя [Текст]: вибране: Літературно-художнє видання / Сверстюк, Євген Олександрович ; Вст. ст. І Кошелівця; Худож. оформ. О.Я. Остапова. - К. : Кліо, 2014. - 768 с.

Сверстюк, Євген. На святі надій [Текст]: вибране / Сверстюк, Євген ; Упоряд. В.Андрієвської, Р.Лишої; Вст. ст. М.Коцюбинської. - К. : Наша віра, 1999. - 784 с.

Скицька, Уляна. Наші на карті світу. Історії про людей, якими захоплюється світ [Текст]: [популярне видання] / Скицька, Уляна ; Худож. А.Селлешій. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. - 320 с.

Слабошпицький, Михайло. З пам'яті дзеркала. Те, чого ви не прочитаєте в історії літератури [Текст]: Спогади / Слабошпицький, Михайло . - К. : Ярославів Вал, 2019. - 544 с

Черкаська, Ганна. Поет, шукач скарбів і волі [Текст] / Черкаська, Ганна // Голос України. - 2014. - 27 лист. (№229). - С. 12. Мало хто знає, що талановитий археолог Борис Мозолевський був ще й поетом, чиї пророчі твори варто перечитувати

Бібліографія поезії

Запозичено з мережі

(збережено пунктуацію оригіналу)

Мозолевський Б. М. Білі Сни [Текст]: вірші : для дітей дошк. віку / Б. М. Мозолев-ський ; [упоряд. В. Мозолевська ; худож. І. Григор’єв]. – К. : Власті, 2003. – 24 с.

Мозолевський Б. М. Герри; Битва після переговорів; Балада про рідну пісню; Смерть Івана Сірка [Текст]: [поезії] // Література рідного краю: посібник – хрестоматія.– Миколаїв, 2003. – С.106 – 110.

Мозолевський Б. М. Дід Мороз [Текст]:передріздвяна феєрія // Дніпро. – 2009. – N12.– C. 105 – 106.

Мозолевський Б. М. Дума про степ [Текст]: лірична поема // Дніпро. – 1996. – N11 – 12. – C.6– 50.

Мозолевський Б. М. Експресивні мотиви міста [Текст]: поезія / Передм. Миколи Лукова // Дніпро. - 2009. - №8. - С. 139; 148.

Мозолевський Б. М. Передріздвяна феєрія [Текст]: поезія / Передм. Світлани Хопта // Дніпро. - 2009. - №12. - С. 24-25; 98-99; 105-106; 147-149

Мозолевський Б. М. Поклик степу [Текст]: поезії  //Літературна Україна. – 2006. – 9 лют. – С.5

Мозолевський Б. М. Скіфський степ [Текст]: уривок з книги / Б. Мозолевський // Культура і життя. – 2006. – №7-8(22 лют.). – С. 3.

Мозолевський Б. М. Снігопад [Текст]: вірш / Б. Мозолевський // Малятко. – 2012. – N 12. – С. 2

Мозолевський Б. М. Степ. Учителю [Текст]: вірші // Краєзнавчий альманах. – 2006. – №1. – С.46.

Наукова спадщина Б. Мозолевського

Перу Мозолевського належать близько 60 фундаментальних наукових праць у галузі археології скіфо-сарматського періоду.

Як керівник секції скіфо-сарматської археології Інституту археології Академії наук України, він координував роботи з розкопок Бабиної, Водяної, Двогорбої, Хоминої, Соболєвої, Товстої могил. Чи не найбільшу славу здобув завдяки знайденій золотій пекторалі пам'ятці скіфо-сарматської культури.

 

 Список літератури

Мозолевський, Борис Миколайович. Скіфський степ [Текст] / Мозолевський, Борис Миколайович; Під ред. Є.В.Черненко; Фотогр. Г.С.Ковпаненка. - К. : Наукова думка, 1983. - 200 с.

Мозолевський, Борис Миколайович. Синтез скіфоантичної думки [Текст]: до інтерпретації пекторалі з Товстої Могили // Всесвіт. – 1978. – № 2.

Мозолевський, Борис Миколайович. Товста Могила. [Текст] / Мозолевський, Борис Миколайович – К.: Наукова думка, 1979. – 251 с.

Мозолевський, Борис Миколайович. Товста Могила [Текст] // Мозолевський Б. М. Скіфський степ. – К.: Наукова думка, 1983. – С. 145-184.

***

Хазанов, Анатолий Михайлович. Золото скифов [Текст] / Хазанов, Анатолий Михайлович ; Под ред. В.П.Поликарпова; Худож. Ю.А.Марков; Сост. серии Р.И.Рубинштейна. - М. : Советский художник, 1975. - 144 с.

Бібліографія статей

(подано за алфавітом авторів та назв)

Мозолевський Б. Скіфський степ [Текст] / Б. Мозолевський // Культура і життя. - 2006. - 22 лют.(№7-8). - С. 3.

***

Бебик, Валерій. Великий скіф Будда: пророк, який не знав Бога? [Текст]: у кількох попередніх статтях ми переконалися в непересічній ролі української цивілізації, яка дала світові видатних діячів духовної сфери людства: пророків, філософів, вождів. / Бебик, Валерій // Голос України. - 2009. - 11 бер.(№43). - С. 12-13. На якомусь етапі духовно-інтелектуальний потенціал українського етносу виснажився і на декілька тисячоліть ми потрапили в яму бездуховності і бездержавності. Проте нині, попри тимчасові негаразди, Україна оживає. І вона повинна знати свою справжню історію й відчувати свою історичну місію на цій благословенній землі

Нетудихата Т. Археолог Юрий Шилов: "Раскопав курган жреца, Борис Мозолевский интуитивно понял, что попался. Вскоре он узнал, что смертельно болен" [Текст] : десять лет назад ушел в мир иной выдающийся археолог, сделавший самую сенсационную находку в истории Украины / Т. Нетудихата // Факты. - 2003. - 21 окт.(№ 193). - С. 10.

Рижков, Вадим. «Він був переконаний у своїй правоті...» [Текст] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/naprykinci-dnya/vin-buv-perekonanyy-u-svoyiy-pravoti: одна з головних вулиць міста Нікополя матиме ім’я Бориса Мозолевського / Рижков, Вадим // День. - 2016. - 5-6 лют. (№19-20). - С. 32. Про це «День» повідомив директор Нікопольського краєзнавчого музею Олександр Кушнірук. У такий спосіб, за його словами, у місті вирішили увічнити пам’ять про видатного українського археолога, який під час розкопок кургану Товста Могила знайшов знамениту скіфську Золоту Пектораль. Ювілей Б. Мозолевського у Нікополі вирішили відзначити низкою пам’ятних заходів, які проводитимуть цьогоріч

Слабошпицький, Михайло. Той, на кого Скіфії пощастило [Текст] = http://slovoprosvity.org/2019/07/17/toj-na-koho-skifiji-poschastylo/ / Слабошпицький, Михайло // Слово Просвіти. - 2019. - 18-24 лип. (№ 29). - С. 10-11. Нова книга Михайла Слабошпицького “З пам’яті дзеркала” завершує своєрідний цикл мемуарної прози, де вже оприлюднено “Протирання дзеркала” і “Тіні в дзеркалі”, що мають широкий розголос. Пропонуємо увазі читачів цей мемуарний фрагмент

Сюндюков, І. Людина, яка знайшла пектораль [Текст]: презентація другого видання книжки Бориса Мозолевського "Скіфський степ" / І. Сюндюков // День. - 2005.- 8 жовт.(№184). - С. 1, 4.

Сюндюков, Ігор. Найбільший український археолог [Текст] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/naprykinci-dnya/naybilshyy-ukrayinskyy-arheolog: 4 лютого Борису Мозолевському виповнилося б 80 років / Сюндюков, Ігор // День. - 2016. - 5-6 лют. (№19-20). - С. 32. А чи багато українців знають про науковий подвиг Бориса Мозолевського? Навіть якщо говорити лише про один-єдиний науковий здобуток Мозолевського, то й цього цілком достатньо, аби визнати його найбільшим українським археологом. Йдеться про відкриття у 1971 році багатого скіфського поховання біля села Товста Могила на Дніпропетровщині; серед знахідок, була, зокрема, уславлена зараз на цілий світ Пектораль

Філіпчук, Наталя. Борис Мозолевський: «За всі свої одкровення я заплатив лише 13 роками кочегарства» [Текст] = http://www.golos.com.ua/article/318671 / Філіпчук, Наталя // Голос України. - 2019. - 26 черв. (№118-119). - С. 12. Не дивно, що все, пов’язане з розкопками Товстої могили, а також із самою пектораллю, обросло величезною кількістю міфів та домислів. Одні очевидці стверджують, ніби її знайшли випадково, коли вже перестали вірити, що давно пограбована і раніше досліджена археологами Могила ще приховує скарби. Інші — що вона увінчала досить успішну експедицію, під час якої було знайдено велику кількість предметів скіфського побуту

ЗОЛОТА СКІФСЬКА ПЕКТОРАЛЬ

Пектораль з Товстої могили називають найціннішою знахідкою 20 століття. Це нагрудна прикраса, яку носили знатні скіфи. Її вага - 1150 грам, діаметр - 30,6 см, виконана з золота 958 проби.

Що означають фігурки на золотій пекторалі?

Всього є три основні версії пояснення структури пекторалі: Календар, Карта володінь скіфів і Модель Всесвіту… Стрілки показували 14 годину 30 хвилин. Над Товстою Могилою яріло велике сонце. Було 21 червня 1971 року (Літнє Сонцестояння!). Вага пекторалі – 1150 г, діаметр – 30,6 см.

Ось детальний опис знахідки, яка здивувала науковий світ, самим Мозолевським: «Усе поле пекторалі поділене на три місяцеподібні яруси за допомогою витончених порожнистих трубок, що становили каркас виробу. Нижній і верхній яруси заповнювали скульптурні композиції, середній оздоблювався насиченим рослинним орнаментом, закріпленим на плоскій платівці. Увесь витвір до найменшої деталі виготовлено із золота 958-ї проби, що має чистий сонячний колір. У центрі нижнього ярусу – три сцени боротьби коня з двома грифонами, що напали на нього. Далі за ними – поєдинок дикого кабана (праворуч) та оленя (ліворуч) із леопардом і левом, а також зображення гонитви собаки за зайцем… Перед зайцями, мов одвічні символи музикальної тиші степу, сидять уже звернені один до одного коники-стрибунці, самець і самиця. Завершуючи композицію ідейно й стилістично, вони водночас становлять природний перехід до середнього поясу зображень, який відбиває святкове буяння природи…

Воно посилюється великими квітками, інкрустованими блакитною емаллю, та п’ятьма скульптурками птахів… Фокус усього твору – середня сцена верхнього ярусу, де двоє роздягнених до пояса чоловіків шиють хутряне вбрання, розтягнувши його за рукави… Ліворуч і праворуч від центральної сцени стоять кобили й корови з малятами, за ними вміщено фігури двох юних скіфів, зайнятих доїнням овець. За вівцями – кози з козенятами… Завершується композиція зображенням птахів, що летять врізнобіч, створюючи враження викінченості задуму й водночас безмежності простору... Тепер, після тривалого вивчення, можна вже з цілковитою певністю твердити, що пектораль – не довільно орнаментована прикраса, а культова річ певного призначення. Композиція її відбиває космогонічні уявлення скіфів, пов’язані з концепцією трьох сфер світобудови, втілених у трьох поясах витвору (сфера надр землі, астрально-космічна сфера та сфера, населена тваринами й людьми)». https://spadok.org.ua/starozhytnosti/skifska-zolota-pektoral-iz-tovstoyi-mohyly

Бібліографія статей про скіфську золоту пектораль

(подано за алфавітом авторів та назв)

Бондар О. Скарб Товстої могили побачив уві сні [Текст] / О. Бондар // Голос України. - 2006. - 30 черв. (№118). - С. 20.

Букет, Євген. Пектораль у "саркофазі" чи в оправі? [Текст] / Букет, Євген // Культура і життя. - 2018. - 6 квіт. (№14). - С. 7.

Копнуть историю [Текст]: журнал Корреспондент вместе с Институтом археологии Национальной академии наук Украины определил 10 наиболее значимых открытий, которые были сделаны отечественными археологами за годы независимости / Тему подготовила И.Соломко // Корреспондент. - 2006.- 4 март. №8. - С. 42-48. Про головні археологічні відкриття на території України за роки незалежності

Кочегар, який прославив Україну [Текст] = http://ukurier.gov.ua/uk/articles/kochegar-yakij-proslaviv-ukrayinu/: 45-річчя знайдення скіфської пекторалі / Підготував Віктор Шпак // Урядовий кур`єр. - 2016. - 18 черв. (№115). - С. 10. Нарівні із золотом Трої і скарбами Тутанхамона легендарну скіфську пектораль знають у всьому світі. Однак якщо про археологів німця Шлімана й англійця Картера написано багато книжок та знято десятки кінофільмів, то ім’я українця Бориса Мозолевського за часів СРСР цілеспрямовано замовчували. Дивуватися цьому не доводиться, адже сенсаційна знахідка врятувала його для науки від мордовських таборів, бо, як написав в одному з віршів археолог-поет, у нас «ні своєї історії, ані навіть тюрми»

Малицька Н. Усесвіт на грудях [Електронний ресурс] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/1899/164/67540/: / Н. Малицька // Україна молода. - 2011. - 21 черв.(№105). Знайшли Скіфську пектораль о 14-й годині 30 хвилин під час розкопок на кургані Товста Могила у Дніпропетровській області. За переказами, керівник експедиції Борис Мозолевський перед тим, як виїхати на розкопки, залишив записку такого змісту: «Зобов’язуюсь знайти щось велике і блискуче». І дійсно так! Пектораль із золота 958 проби датується IV ст. до н. е., її вага - 1150 г, а діаметр - 30,6 см

Нечипоренко, Микола. Пектораль і веретено [Електронний ресурс] = http://www.silskivisti.kiev.ua/18604/index.php?n=8126 / Нечипоренко, Микола // Сільські вісті. - 2011. - 4 лют.(№14). - С. Видатний вчений-археолог, дослідник скіфських курганів у степах Придніпров’я і поет Борис Мозолевський,  21 червня 1971-го, о 14 годині 30 хвилині, розчищаючи долівку підземелля Товстої Могили на Дніпропетровщині, натрапив на скіфську дивину - нагрудну царську пектораль. Річ досі не бачену, високохудожню і виповнену багатющого змісту. Являла бо собою послання від предків нащадкам, аби ті не забували їх

Партико, Зіновій. Михайлівські скарби: унікальні коштовності, до яких упродовж 60 років нікто не мав доступу [Текст] / Партико, Зіновій // День. - 2019. - 15 лют. (№ 28-29). - С. 21. Усім знавцям історичних цінностей України достеменно відома скіфська пектораль, знайдена в 1971 році археологом Б.Мозолевським

Петрук В. Геродот - батько української історії [Текст] / В. Петрук // Літературна Україна. - 2003.-13 берез.(№11). - С.7. - Загальноприйнято називати Геродота "батьком європейської історії", хоча в дійсності основною його метою було залишити нащадкам картину боротьби між греками і східним світом. Скіфію-Україну Геродот описав найдосконаліше у IV книзі своєї "Історії", відомої як "Скіфський логос".

Хоменко В. Неаполь скіфський - 2. [Текст]: Поліс, який пам"ятає юність людства. / В. Хоменко // Голос України. - 2003.- 26 верес. (№ 181). - С. 10. - Відрізок епохи пізньої бронзи і раннього заліза вчені назвали скіфським періодом. Скіфські скарби, які так цінуються в усьому світі, були вивезені з України в різні часи. Але багато що все таки залишилось в Україні.

Шама, Олег. Драгоценная случайность [Текст] / Шама, Олег // Новое время страны. - 2015. - 18 сент. (№34). - С. 62-65. Знайдена у червні 1971 року в кургані у Дніпропетровській області золота скіфська пектораль - головний археологічний скарб України - за всіма параметрами стала справжнім подарунком долі

Шапіро, Олена. Грифони на сторожі [Текст] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/2814/164/98060/: зашифроване послання древніх скіфів - Золоту пектораль - й інші унікальні шедеври експонують у Музеї історичних коштовностей / Шапіро, Олена // Україна молода. - 2016. - 18 трав. (№61). - С. 11. Всесвітньо відома Золота пектораль iз царського поховання, що експонується в Музеї історичних коштовностей України, сьогодні відома всім: і вченим зі світовим ім’ям, і звичайним школярам молодших класів. Власне, саме скіфське золото є на сьогоднішній день найпопулярнiшою колекцією, ці експонати найчастіше беруть участь у міжнародних виставках

WEB-ліографія:

Славинський Микола. Пектораль // Віче, № 3, 2006

http://maysterni.com/user.php?id=3253&t=1 Борис Мозолевський (1936 - 1993)

https://www.hroniky.com/news/view/16016-iak-ukrainskyi-arkheoloh-znaishov-skifsku-pektoral  Як український археолог знайшов скіфську пектораль

http://maysterni.com/publication.php?id=36064 Ігор ПАВЛЮК. ЗОЛОТА ПЕКТОРАЛЬ БОРИСА МОЗОЛЕВСЬКОГО

https://www.pinterest.com/pin/471963235932899049/ Скіфська золота пектораль із Товстої Могили

https://futurum.today/zolota-pektoral-naividomisha-arkheolohichna-zankhidka-xx-st/ Золота пектораль - найвідоміша археологічна знахідка XX ст.

https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/znahidka-stolittya «Знахідка століття». Скіфська пектораль — спадщина українських предків, яка вражає світ.

https://www.radiosvoboda.org/a/24243975.html 40 років вчені розгадують загадку скіфської пекторалі

https://m.facebook.com/federation.of.greek.communities.of.ukraine/photos/a.1702906626639840/2473656272898201/?type=3&source=57&__tn__=EH-R  Ця знахідка названа ЮНЕСКО «одним із найвизначніших археологічних відкриттів людства ХХ століття»

http://uahistory.com/topics/famous_people/5985

https://www.youtube.com/watch?v=vgJzwxHS8PM Скіфська золота пектораль https://spadok.org.ua/starozhytnosti/skifska-zolota-pektoral-iz-tovstoyi-mohyly Скіфська золота пектораль із Товстої Могили Джерело: https://spadok.org.ua/starozhytnosti/skifska-zolota-pektoral-iz-tovstoyi-mohyly

http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/_pektoral.phpВелика Скіфія і Сарматія Скіфська пектораль

https://34.ua/istorichnij-fakt-49-rokiv-tomu-bula-znajdena-skifska-pektoral_n96855 Історичний факт: 49 років тому була знайдена Скіфська пектораль

https://uk.wikipedia.org/wiki Пектораль із Товстої могили

https://www.poglyad.tv/skifsku-zolotu-pektoral-znajshov-neblagonadijnyj-arheolog/ Скіфську золоту пектораль знайшов «неблагонадійний» археолог

https://www.youtube.com/watch?v=pKl64V1Uhbk  45 років тому знайшли скіфську Пектораль

https://lb.ua/blog/art_calendar/309518_21_chervnya_skifska_pektoral_iz.html   21 червня. Скіфська пектораль із Товстої Могили.

Література про життя і творчість Б. Мозолевського

Запозичено з мережі

(збережено пунктуацію оригіналу)

Борис Мозолевський [Текст] // Письменники Радянської України. 1917 – 1987: бібліогр. довідник.– К., 1988. – С. 415.

Борис Мозолевський: (1936 – 1993) [Текст] // Література рідного краю: посібник – хрестоматія. – Миколаїв, 2003. – С.105.

Власов В. Скіфська пектораль [Текст] / В. Власов, О. Данилевська // Власов В., Данилевська О. Визначні пам’ятки України. – К.: Махаон-Україна, 2009. – С. 18 – 25.

Гузенко Ю. І. До 70-річчя від дня народження нашого земляка Б.М. Мозолевського – історика, археолога, скіфолога, поета [Текст] / Ю.І. Гузенко, В. П. Шкварець, Г. П. Шкварець // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. V Миколаївська обласна краєзнавча конференція. – Миколаїв, 2004. – С. 329 – 333.

Дидыч А. Скифская степь Бориса Мозолевского [Текст]: к 65-летию со дня рождения николаевского археолога и поэта / А. Дидыч // Николаев. – 2001. – №3 – 4. – С. 61 – 63.

Загребельный А. Скифский царь [Текст]: [о жизни и деятельности Бориса Мозолевского] / А. Загребельный // Вестник Прибужья. – 2011. – №28(14 июля). – С. 10.

Запорожченко, Г. Його любили боги Скіфії… [Текст]: вечір пам’яті Бориса Мозолевського / Г. Запорожченко // Відкритий урок. – 2016. – N 7/8. – С. 7 : фот.

«Золотими» манівцями Скіфії [Текст]: (до 75-ї річниці від дня народження Бориса Мозолевського) // Шкільна бібліотека. – 2011. – №1. – C. 17.

Кіпіані В. Співець «кароокої Скіфії» [Текст]: на світлу пам’ять Бориса Миколайовича Мозолевського / В. Кіпіані // Вечерний Николаев. – 1993. – 8 дек

Кухар-Онишко О. С. У пошуках Скіфії [Текст]: нещодавно пішов з життя видатний археолог і поет Борис Мозолевський / О. С. Кухар-Онишко // Рідне Прибужжя. – 1993. – 4 груд.

Марущак, В. Перший археолог серед поетів і перший поет серед археологів [Текст]: [Борис Миколайович Мозолевський] / В. Марущак // Літературна Україна. – 2016. – N 4(4 лют.). – С. 4.

Месть скифских царей [Текст]: о Б. Мозолевском и раскопках древних курганов, которые, как утверждают ученые, связаны с заклятиями // Новое поколение. – 2003. – 29 окт. – С. 6.

Мирошниченко, Е. Борис Мозолевський [Текст]: “Ще б книгу книг створити у безсоннi, Iще б одну вiдкрити пектораль…” : [памяти Бориса Мозолевского] / Е. Мирошниченко // Южная правда. – 2016. – N 44(19 апр.). – С. 3.

Мозолевский Борис Николаевич [Текст] // Николаевцы. 1789 – 1999: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 231.

Мозолевська В. Пливе в печаль дорога пізня [Текст]: до 70-річчя Бориса Мозолевського / В. Мозолевська //Літературна Україна. – 2006. – 9лют. – С.1,4

Мозолевський Борис Миколайович [Текст] // Короткий довідник з історії України. – К., 1994 – С. 156.

Мозолевський Борис Миколайович, поет, археолог [Текст] // Літературна Миколаївщина в особах: бібліогр. покажчик. – Миколаїв, 2001. – С.62.

Найденную золотую пектораль Борис Мозолевский прятал под старой телогрейкой [Текст] // Николаевские новости. – 2016. – N 139(16 нояб.). – С. 8 : фот. – (Знаменитые николаевцы).

Нетудыхата Т. Жертва скифского кургана [Текст]: [Б. Мозолевский и пектораль] / Т. Нетудыхата // Южная правда. – 2003. – 30 окт. – С. 5.

Низовский А.Ю. Пектораль из Товстой Могилы [Текст] / А.Ю.Низовский// Низовский А.Ю. Сто великих реликвий и сокровищ. – М.: Вече, 2005. – С. 272 – 276: ілюстр. – (Золотая колекция «100 великих»)

Нізовський А.Ю. Пектораль із Товстої Могили [Текст] / А.Ю. Нізовський// Нізовський А.Ю. Сто великих реліквій і скарбів України. – К.: Арій, 2009. – С. 236 – 240: ил. – (100 великих)

Поема золотого сяйва: [21 червня 1971 року археолог і поет Б.Мозолевський знайшов скіфську пектораль] [Текст] // Український календар– 96. – К, 1995. – С. 195 – 196.

Попова Г. Про взаємини та особисту дружбу з Б. М. Мозолевським у споминах А.В. Харлановича [Текст] / Г. Попова, В. Шкварець // Краєзнавчий альманах. – 2006. – №1. – С.35 – 39.

Рубан, В. Учёный и певец скифских степей [Текст]: [70 лет со дня рождения Бориса Мозолевского]/ В. Рубан // Южная правда. – 2006. – №22(25 февр.). – С.5.

Рубан, В. Я памятник воздвиг [Текст] / В. Рубан // Южная правда. – 2006.– №71(30 июня). – С.5.

Русяєва М. В. Основний сюжет на пекторалі з Товстої Могили [Текст] // Археологія. – 1992. – № 3. – С.34-46

Русяєва М. В. Античний світ Північного Причорномор'я. Образотворче та вжиткове мистецтво [Текст] // Історія українського мистецтва: У 5 т. / Гол. ред. видання Г.Скрипник. – К.: АДЕФ-Україна, 2008. – Т. 1: Мистецтво первісної доби та Стародавнього світу. – С. 520—524

Русяєва М. В. Елліно-скіфське мистецтво IV ст до н. е. (археологічні пам'ятки торевтики з зображенням скіфів) [Текст] / Автореф. дис. … канд. мистецтвознавства. – К., 1998. – 18 с.;

Старовойт Л. В. Гуманістичний пафос творів Бориса Мозолевського [Текст] / Л. В. Старовойт // Старовойт Л. В. Література Миколаївщини: навчальний посібник до курсу «Літературне краєзнавство» / Л. В. Старовойт. – Миколаїв, 2014. – С. 133 – 143.

Старовойт Л. В. Духовний потенціал творчості Бориса Мозолевського [Текст] / Л. В. Старовойт // Старовойт Л. В. Письменники Миколаївщини: літературно-критичні матеріали до курсу «Літературне краєзнавство»: навч. посібник. – Миколаїв, 2007. – С.108 – 116.

Стачко В. Спомини про окремі штрихи з життя й діяльності Б.М.Мозолевського [Текст] / В. Стачко // Краєзнавчий альманах. – 2006. – №1.– С. 44 – 46.

Тупайло, С. Співець українського степу [Текст]: (до 70-річчя Бориса Мозолевського)/ С. Тупайло // Рідне Прибужжя. – 2006. – 18 лют. – С.3.

Філіпчук Н. «Чому я, мамо, таким вродився? Всі кулі світу ідуть крізь мене» [Текст]: Фамільні мемуари / Н. Філіпчук // Голос України. – 2009.– 21 січня. – C. 14 – 15.

Харланович А. Золоте відлуння пекторалі [Текст]: (спогади про Бориса Мозолевського, археолога, поета, друга) / А. Харланович// Краєзнавчий альманах. – 2006. – №1. – С. 39 – 43.

Христова, Н. К нему благоволили боги Скифии [Текст]: [исследователь скифских археологических памятников Борис Николаевич Мозолевский] / Н. Христова // Вечерний Николаев. – 2016. – N 16(13 февр.). – С. 1,3 : фот.

Череватенко Л. «Степе мій полиновий і тирсовий…» [Текст]: [про творчість Б. Мозолевського]/ Л. Череватенко // Дніпро. – 1996. – №11–12. – С.4 – 6.

Череватенко Л. Борис Мозолевський: «Люблю тебе, гіркий мій степе»/ Л. Череватенко //Рідне Прибужжя. – 2008. – №70(24 черв.). – С.3.

Черкаська Г. Поет, шукач скарбів і волі [Текст]: [Борис Мозолевський] / Г. Черкаська // Голос України. – 2014. – N 229. – С. 12.

Чинаев А. Скифское золото украинского Шлимана [Текст]: [к 75-летию Бориса Мозолевского]/ А. Чинаев //Южная правда. – 2011. – №11(1лют.). – C. 2.

Шкварець В. Борис Миколайович Мозолевський; Історико-археологічна спадщина Бориса Мозолевського; Кілька новітніх зауваг до вивчення історико-археологічної спадщини Б. М. Мозолевського [Текст] / В.Шкварець // Краєзнавчий альманах. – 2006. – №1. – С. 5 – 26.

Шкварець В. Мозолевський Борис Миколайович (1936 – 1993) [Текст] / В. Шкварець //Історія України. – 2010. – №6 – 7(лютий). – C. 36-40.

Шкварець В. Поетична та прозова творчість ученого, історика, археолога Бориса Миколайовича Мозолевського [Текст] / В. П. Шкварець, Г.П.Шкварець // Краєзнавчий альманах. – 2006. – №1. – С. 27 – 35.

Шпак, В. Кочегар, який прославив Україну [Текст]: 45 річчя знайдення скіфської пекторалі / В. Шпак // Урядовий кур’єр. – 2016. – N 115(18 черв.). – С. 10.

Докладніше: http://www.laginlib.org.ua/moya-mykolayivshhyna/literaturna-mykolayivshhyna/mykolayivski-pysmennyky-dityam/mozolevskyj-borys-mykolajovych/

 

Мозолевський БорисВшанування пам’яті Бориса Мозолевського

У 1993 році, незадовго перед його смертю, спільним рішенням Інституту археології АН України та Київської академії євробізнесу Борису Мозолевському було присуджено Міжнародний диплом «Золотий скіф», якого так і не встиг отримати.

В Дніпрі, Нікополі, Краматорську, Миколаєві, Херсоні, Кривому Розі на честь Б.Мозолевського були названі вулиці. Джерело: https://spadok.org.ua/starozhytnosti/skifska-zolota-pektoral-iz-tovstoyi-mohyly

Національний банк України

Національний банк України у 2003 році викарбував золоту монету «Пектораль» з серії «Духовні скарби України».

Аверс На аверсі монети зображено витий джгут з фрагментом рослинного орнаменту, що відокремлює яруси пекторалі, усередині якого - малий Державний  Герб України та рік карбування монети 2003, розміщено кругові написи: «УКРАЇНА», «100 ГРИВЕНЬ», а також позначення металу, його проби - Au 900, маса металу в чистоті - 31,1 та логотип Монетного двору  аціонального банку України.

 

 

Реверс На реверсі монети на тлі скіфського кургану зображено пектораль зі збільшеними фрагментами верхнього ярусу: угорі – кобила з лошам на вершині кургану, унизу - двоє чоловіків вручну розтягують шкуру тварини.

 

Пам’ятні монети України. Пектораль. Серія:  Духовні скарби України. Роздрібна ціна, грн: 1956. Дата введення в обіг: 23 грудня 2019

Присвячена унікальному шедевру стародавнього ювелірного мистецтва з незвичайними високохудожніми образами з життя та міфології скіфів – золотій нагрудній прикрасі скіфського царя, що датується IV ст. до н. е. Пектораль, яка має місяцеподібну форму і складається з трьох ярусів: нижній – звірі, середній – квіти, верхній – люди, і донині викликає подив та захоплення детальністю зображень усіх елементів: вирізьблено кожен м’яз, ворсинку, складочку одягу тощо. Знайдена 1971 року у скіфському кургані Товста Могила на Дніпропетровщині українським археологом Борисом Мозолевським пектораль стала символом елітної спадщини України світового значення. Монета входить до набору, що має форму ромба.

На аверсі нижньої монети у складі ромба розміщено: угорі – малий Державний Герб України, ліворуч від якого напис УКРАЇНА, праворуч – рік карбування монети 2019, фрагмент нижнього ярусу пекторалі – зображення сцени терзання коня грифоном, під крилами якого ліворуч – логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України, маса монети в чистоті 31,1 та позначення металу і проби Ag 999, унизу на тлі фрагмента рослинного орнаменту із середнього ярусу  пекторалі – номінал 10/гривень.

 

На реверсі нижньої монети у складі ромба зображено стилізований триярусний фрагмент пекторалі (локальна позолота), під яким півколом на матовому тлі, що символізує ґрунт, розміщено написи: СКІФСЬКА/ЗОЛОТА ПЕКТОРАЛЬ/КУРГАН ТОВСТА МОГИЛА.

 

 

З 1998 року зображення скіфської Пекторалі є офіційним символом ІСС Ukraine

https://www.facebook.com/ICCUA.ORG/

Український національний комітет Міжнародної Торгової Палати - ICC Ukraine

ОФІЦІЙНИЙ СИМВОЛ ICC UKRAINE, ЗОЛОТА СКІФСЬКА ПЕКТОРАЛЬ, ВІДТЕПЕР ОДИН ІЗ СИМВОЛІВ ВУЛИЦЬ КИЄВІ

В Києві відкрили одинадцяту міні-скульптурку проекту “Шукай”. Нею стала київська (скіфська) пектораль – дивовижна, таємнича й унікальна знахідка ХХ століття.

Оригінал Пектораль знаходиться в Музеї історичних коштовностей України, у Києві. Її приблизна вартість – десять мільйонів доларів, хоча вже були й пропозиції на порядок вищі.

Композиція пекторалі відображає будову Всесвіту, яким його бачили скіфи. Скіфська Золота пектораль є українським національним надбанням, шедевром світового мистецтва.

Відтепер побачити її бронзову копію можна у Києві, на вулиці Хрещатик, 15, в арці Київського Пасажу. Створення скульптури стало можливим завдяки партнеру – Ювелірному Дому Oberig jewelry та Татьяна Кондратюк. Скульптор Юрій Білявський. Менеджер проекту Сергей Галенко. Автор проекту Юлия Бевзенко.

З 1998 року зображення скіфської Пекторалі є офіційним символом ІСС Ukraine.

http://iccua.org/ofitsijnij-simvol-icc-ukraine-zolota-skifska-pektoral-vidteper-odin-iz-simvoliv-vulits-kiyevi/

 

Укрпошта в 1999 році

випустила поштову марку та

в 2013 році поштовий блок, присвячений Золотій Скіфській Пекторалі

 

 

12.12.2013 р введено в обіг поштовий блок № 120 «Пектораль».

Сама знахідка ХХ століття - нагрудна прикраса скіфського царя з золота 958 проби, вагою 1150 р і діаметром 30,6 см знайдена українським археологом Борисом Мозолевським 21 червня 1971 під час розкопок кургану Товста Могила в Дніпропетровській обл.

Знахідка датована IV ст. до н.е. і зберігається в Києві в Державному музеї історичних коштовностей України.

Композиційно пектораль - це три місяцеподібні ярусу, з'єднані між собою золотими джгутами. Кожна деталь вражає закінченістю, філігранністю, ідеальними пропорціями зображених людей і тварин в спокої і в русі. Сюжет зображень характерний для індоєвропейських народів. Прикраса поєднує в собі і космогонічні уявлення стародавнього народу, і карту Великої Скіфії, і календар.

Блок із чотирьох марок № 1332, № 1333, № 1334, № 1335.

Формат блоку - 116х116 мм. Тираж блока - 50 000 прим. (З них неперфорованих - 500 екз.). Захист марок у блоці: в УФ - променях світиться фон під елементами пекторалі.

Захист блоку мікрошрифт: «М. Гейко». Дизайн блоку Марії Гейко. Дизайн штемпеля Олександра Сталмокаса.

Поля блоку художньо оформлені. На полях блоку написи українською та англійською мовами: «Пектораль», «Pektoral», «of the 4 th century BC», «IV століття до н.е. ». Блок - багатобарвний, спосіб друку - офсет, подвійне тиснення фольгою, конгревне тиснення, лакування. На полях блоку штриховий код - 4823027132488.

Сукня «Пектораль»

https://etnoxata.com.ua/ukrainskoe-etno/zhenskaya-odezhda/vyshitye-platya-1/plate-pektoral.html

Сукню «Пектораль» зшито з ніжного блакитного льону та прикрашено легкою й ажурною вишивкою у техніці рішельє у зоні декольте.

Техніка вишивки: гладь та рішельє. Склад тканини: 100% льон.

 

 

Названо лауреатів театральної премії "Київська пектораль 2020"

"Київська пектораль" була заснована в 1992 році, є найдавнішою театральною премією на пострадянському просторі.

Департамент культури Київської міської державної адміністрації дистанційно провів театральну премію «Київська пектораль». Про це повідомили у пресслужбі КМДА.

"Уся країна переживає нелегкі часи, але наша позиція незмінна: ми продовжуємо працювати, хай і в новому форматі. Вручення премії вже багато років є однією з найважливіших подій у культурному просторі Києва - і ми просто не маємо права позбавляти країну цього чарівного дійства! Ця премія є найстарішою і найбільш шанованою в театральному житті країни", - зазначила директор департаменту культури Діана Попова.

Лауреатами премії "Київська пектораль" за підсумками 2019 року стали: Імена лауреатів див. тут https://lb.ua/culture/2020/04/03/454400_nazvani_laureati_teatralnoy_premii.html

Борис Мозолевський пішов iз життя 13 вересня 1993 року, полишивши по собі незабутній слід. Похований на Байковому цвинтарі у Києві. У 1998 році на могилі Великого Скіфа було встановлено бронзовий пам’ятник

Джерело: https://spadok.org.ua/starozhytnosti/skifska-zolota-pektoral-iz-tovstoyi-mohyly

 

Додаток:

БОРИС МОЗОЛЕВСЬКИЙ - ВІД КОЧЕГАРА ДО АРХЕОЛОГА СВІТОВОГО РІВНЯ

Борис Мозолевський, видатний український археолог, поет, публіцист і науковець, народився 4 лютого 1936 року на Миколаївщині. Згодом він, уже зрілий дослідник Скіфії, зробить "знахідку століття" – славнозвісну скіфську Пектораль.

 

Дитинство Бориса Мозолевського припало на тяжкі післявоєнні роки. Можливо, тому хлопець, а згодом – молодий юнак, не відрізнявся особливим здоров’ям. Але мав він інше – жагу до життя й любов до всього рідного, привиту ще в селянській хатині небагатими батьками. Хоча, досить довго ця любов була більш підсвідомою, ніж явною. Уже в майже дорослому віці Борис приймає її, як єдино правильне почуття, не лише підсвідомістю, а й розумом. Про це свідчать його пошуки історичної правди впродовж усього подальшого життя. Певно, за часів панування тоталітарного комуністичного режиму вже один сумнів у проголошуваних владою сентенціях був подвигом для юного українця, оточеного пропагандою "совєтів". Юний Борис відрізнявся великою силою волі і вмінням самоорганізуватися. Інакше як би йому пережити всі ті химерні шляхи-поневіряння власної долі? Мріяв бути військовим льотчиком – і обірвалася мрія скороченням "совєцької" армії. Замість польотів – чорна діра кочегарки.

Кочегарив майже 10 років. В той же час невпинно шукав себе, осмислював сталінські репресії, які прокотилися Україною, і щоразу набував рішучості дістатися правди. Розумів, що для цього слід віддатися історії, справі її донесення до загалу. Цілеспрямовано закінчив заочне відділення історико-філософського факультету Київського університету (1964), брав участь в археологічних експедиціях скіфологів Олексія Тереножкіна та Варвари Іллінської, влаштувався на роботу в часопис "Наукова думка".

Була у Бориса ще одна пристрасть – поезія.

Саме за "антирадянські" вірші у 1968 році, за чіткою вказівкою КДБ, Мозолевського звільняють з роботи. Поезії Бориса Мозолевського і справді дихають волелюбним духом давніх предків, у них він ніби виривається за межі свого тіла. Якщо польоти душі "совєцька" влада й вибачала, то польоти думки за межі радянських мурів – ні. Штучно створений образ комуняцького вихованця значно втрачає у творах молодого поета: "Вже вам нічого не болить, хіба сусідове корито, що в нього, бачте, більш налито, тож як би ще й собі підлить чи хоч сусіду дозолить". Борис один за одним розвінчує міфи про "суперустрій" "совєтів" - називає теорію комунізму "утопією", докоряє Марксу і Енгельсу в надзвичайно тернистому для народів шляху до цієї утопії.

Після звільнення з редакції "Наукової думки" Борис довгий час перебував у невизначеності – він розумів, що знаходиться на межі між кочегаркою, до якої знов змушений був повернутися, і "брежнєвськими таборами". Мозолевський відчув, що його повноцінне життя може врятувати лише архівеличне відкриття. З усією своєю затятістю він крок за кроком просувається до мети.

Своє "зухвале", як жартував сам Мозолевський, відкриття він робить у 1971 році на Товстій Могилі. Скіфський курган, заввишки 9 м, розміщений на території міста Орджонікідзе (Дніпропетровщина), став кінцевою точкою пошуків сенсу життя, тією вистражданою мрією, яка таки підняла його з кочегарки до археолога світового рівня. Незбагненна одержимість, тонке поетичне натхнення навіть у справі археологічній, воля до життя під час найважчих випробувань усе ж подарували Борису Мозолевському його "зухвале" відкриття – скіфську Пектораль.

Але Борис не зупиняється після свого досягнення. Знову пише вірші, сповнені щирого захоплення тим знанням, що земля Українська таки тримає дух сивих доісторичних епох, що вона справжня мати своєму народові, вона завжди була і буде. Захоплення археологією, сама історія і, здавалося б, нескінченність вічності стали підтвердженням його юнацьких сумнівів у догмах "совєтів".

Після свого відкриття на Товстій Могилі видатний українець прожив ще 22 роки, невпинно працюючи над науковим викладенням своїх археологічних теорій та відкриттів. Читає лекції для студентів-істориків, бере участь у різноманітних літературних заходах, де продовжує сповнювати серця своїх слухачів гордістю за Батьківщину.

Обірвалося життя Бориса Мозолевського досить невчасно: він не встиг завершити докторську дисертацію на тему "Етнічна географія Скіфії". Але, навіть попри припинення фізичного існування Мозолевського у 1993 році, його дух невтомного дослідника, люблячого сина землі та науковця залишиться жити поміж усіх прийдешніх поколінь не лише українців, а й істориків усього світу. https://uamodna.com/articles/borys-mozolevsjkyy-indash-vid-kochegara-do-arheologa-svitovogo-rivnya/

День в історії – знайдено скіфську пектораль

Це сталося о 14-й годині 30 хвилин 21 червня 1971 року під час розкопок на кургані Товста Могила у Дніпропетровській області. За переказами, керівник експедиції Борис Мозолевський перед тим, як виїхати на розкопки, залишив записку такого змісту: «Зобов’язуюсь знайти щось велике і блискуче». І дійсно так! Пектораль із золота 958 проби датується IV ст. до н. е., її вага – 1150г, а діаметр - 30,6см5Скіфська Золота пектораль вважається найбільшою археологічною знахідкою 20 століття, шедевром світового мистецтва. Її приблизна вартість 2 млн. доларів, хоча були й пропозиції на порядок вищі. Знайшов її археолог Б.М. Мозолевський у 1971 році у скіфській могилі царя, в кургані Товста Могила біля м. Орджонікідзе (нині – Покров, Дніпропетровська обл., Україна).

Сама по собі пектораль – це жіноча прикраса яка важить 1,2 кг, складається з чистого золота 958 проби, на ній міститься близько ста майстерно виконаних фігур, діаметр – 30,6 см. Її виготовили десь в 5 столітті до н. е. Ця реліквія пережила 100-ні власників за час свого існування. Через неї зраджували, грабували, вбивали. Ця пектораль сильно схожа на скіфську пектораль, знайдену в кургані Куль-Оба, близько Керчі. Зараз дана реліквія не дає спокою як професійним дослідникам так і простим роззявам. Так нещодавно у вчених колах з'явилася така думка, що ця пектораль – це, не що інше як зашифроване послання скіфів.

У стародавньому світі пектораль була досить поширеним атрибутом і виконувала різні функції: від захисних («пектус» - з латинської перекладається як груди, тому її носили воїни) i до ритуальних (була символом влади). Зважаючи на матеріальну та художню цінність Скіфської пекторалі, вона виконувала останню функцію. Прикрасу знайшли в кургані, де було чоловіче поховання, - поруч із нею лежав меч у золотих піхвах, тому дослідники припускають, що прикраса належала скіфському правителю, який також виконував сакральні функції.

«Безперечно, Скіфська пектораль має сакральний характер, можливо, навіть мала певне значення у здійсненні ритуалів - з цього приводу є різні інтерпретації, - пояснює Любов Клочко, провідний науковий співробітник відділу історії ювелірного мистецтва в Україні Музею історичних коштовностей України. - Важко однозначно сказати, кому пектораль належала. Але відомо, що у скіфів, як у всіх давніх народів, на царя покладалися також і жрецькі функції. Про це писав і Борис Мозолевський, підтвердження цьому є також у працях Геродота».

https://galinfo.com.ua/media/gallery/full/s/k/skify_pektoral_3.jpgСкіфська пектораль iз Товстої Могили унікальна, але не єдина подібна знахідка. Є ще схожа пектораль iз кургану Велика Близниця на Тамані (територія Росії), це було жіноче поховання, можливо, жриці. Сам виріб одноярусний, на ньому немає людських зображень, лише тваринні.

Деякі дослідники припускають, що Скіфська пектораль – це календар. Щоправда, щоб вирахувати природні цикли за нею, потрібнi неабиякі здібності провидця, адже видимих календарних ознак пектораль не має. Натомість певна циклічність на ній представлена. Виріб складається з трьох ярусів: на нижньому зображені звірі, на середньому – квіти, на верхньому – люди. Трактується це наступним чином: тваринний світ – світ смерті, людський – світ життя, а між ними – дерево життя, що сполучає й пов’язує два світи. Словом, пектораль представляє уявлення скіфів про світобудову. Кожна деталь тут – символ. Так, у куточках верхнього ярусу зображені птахи у польоті: Мозолевський це розглядав як втілення безмежності простору. А от по боках нижнього ярусу знаходяться коники-стрибунці: «це символи одвічної тиші степу», тобто смерті, писав Мозолевський. Тут також можна згадати й про календарні ознаки прикраси – на верхньому ярусі зображені самки з приплодом. «Тому верхній ярус також трактують як приготування до святкування нового року, який у скіфів приходив навесні, адже зображення потомства вказує саме на цей період», – додає Любов Клочко. https://galinfo.com.ua/media/gallery/full/s/k/skify_pektoral_5.jpg

Зараз Золота пектораль зберігається в Києві - в Музеї історичних коштовностей України.  https://galinfo.com.ua/news/den_v_istorii__znaydeno_skifsku_pektoral_262643.html

СПАДЩИНА ПРЕДКІВ

"Моя фантазія виявилася надто убогою, щоб уявити собі щось подібне", - писав у своїй книзі "Товста Могила" археолог Борис Мозолевський. 21 червня 1971 року, о 14:30, у гробниці царя скіфів знайшов золоту пектораль – нагрудну прикрасу.

Курган Товста могила має 60 метрів у діаметрі. Знаходиться на території Орджонікідзевського гірничорудного комбінату де добувають марганець. Курган мають зрити та на його місці відкрити кар'єр. Директор підприємства Григорій Середа вирішує спершу дослідити його. Керувати експедицією запрошує позаштатного співробітника Інститут археології Бориса Мозолевського.

"Два тижні підряд я прокидався о 5.30 і по 16 годин щоденно, без відпочинку і вихідних, до болю в очах вдивлявся в землю, намагаючись прочитати кожну її грудку, чистив і заміряв, знову все кидав і бігав від скрепера до скрепера, хапався за лопату, креслив і описував", - пише Борис Миколайович у своїй книзі.

Знімають дев'ять метрів ґрунту, та закопуються на п'ять метрів у глибину. Натикаються на поховальну камеру царя.

Техніка, яка розривала курган з східного боку, починає провалюватись під землю.

"Насип на східній половині кургану раптом почав провалюватися під механізмами. Що провалювалося і над чим провалювалося, зрозуміти важко. Надворі ж була вже ніч. Коли через кілька днів ми вийшли на стародавню поверхню, з'ясувалося, що насип просідав над п'ятьма невеликими могилами, заповнюючи в них порожнини, які збереглися до цього часу", - нотує у щоденнику Борис Мозолевський.

З цієї сторони археологи розкопують гробницю царівни та дитини. До них грабіжники не добрались. В середині знаходять близько 600 золотих виробів. Серед них перстні, гривну (нагрудна прикраса), застібки та кубки. Поруч поховання воїна, конюха та служниці.

Пектораль знаходять в дромосі – це прохід до головної камери поховання від царя до цариці. Його від часу засипало землею, певно це і врятувало її від грабіжників. Поруч меч і нагайка.

За одними даними її виготовили в Греції на замовлення скіфського царя. Інша версія – це робота місцевих умільців. https://www.youtube.com/watch?v=pKl64V1Uhbk

У Києві охочі можуть доторкнутися до скіфської пекторалі

В арці на стіні столичного Пасажу встановили ще одну мініатюрну скульптурну композицію в межах проекту "Шукай!" – скіфську пектораль, присвячену унікальній знахідці ХХ століття.

"Скіфська Золота пектораль є українським національним надбанням, шедевром світового мистецтва. Ювелірна прикраса, оригінал якої розміщується в Музеї історичних коштовностей України у Києві. Її приблизна вартість – 10 мільйонів доларів", – зазначила Бевзенко. Побачити бронзову копію скіфської пекторалі можна на вулиці Хрещатик, 15 – в арці київського Пасажу, що ближче до вулиці Марії Заньковецької. Створив роботу скульптор Юрій Білявський. Це вже 11-й міні-пам'ятник символам Києва. https://www.ukrinform.ua/rubric-tourism/2585270-u-kievi-ohoci-mozut-dotorknutisa-do-skifskoi-pektorali.html

Скіфську золоту пектораль знайшов «неблагонадійний» археолог

Історія зафіксувала точний час знайдення унікальної речі, яка дала ґрунт для досліджень  археологам, історикам, культурологам – золотої пекторалі. ЇЇ виявили 21 червня 1971 року о 14 годині 30 хвилин, коли археологи досліджували гробницю скіфського володаря у кургані другої половини ІV ст. до н. е., періоду Товста могила поблизу міста Орджонікідзе (нині Покров) на Дніпропетровщині.

Ця знахідка зробила відомим – українського археолога Бориса Мозолевського, який на той час  був позаштатним працівником Інституту археології. Однак через непостійність роботи, а ще через  політичну «неблагонадійність», завдяки якій навіть міг повторити долю Василя Стуса, Мозолевський був змушений підпрацьовувати кочегаром. Причиною ж була та сама «неблагонадійність», причетність до руху «шістдесятників», яка, втім, сформувалась не випадково. Спочатку Борис Мозолевський був звичайним радянським юнаком і сповідував принципи того часу. Вступив до льотного училища, але через перше повоєннео скорочення Збройних Сил йому довелось покинути навчальний заклад. Далі була робота на Київському заводі залізобетонних конструкцій, де помітили активного хлопця і призначили секретарем комсомольської організації. А там – хлопець із загостреним почуттям справедливості почав боротьбу за правду, що не сподобалось керівництву, і його ледве не виключили з комсомолу.

І колишній комсомольський вожак став кочегаром. Утім, йому вдалося вступити на заочне відділення історико-філософського факультету КДУ імені Т. Шевченка. Він писав – спочатку російською – вірші, завдяки яким познайомився з «шістдесятниками», і опинився, як і його товариші, під пильною увагою КГБ. Товаришів арештовували, за ним стежили, на роботу їм складно було влаштуватися. 

А Борис Мозолевський, людина з небайдужим серцем, усвідомивши свою національну приналежність, перейшов на українську.  Борис Мозолевський зазначав, що переворотом у його свідомості, окрім іншого, стали й події, які відбулись у  серпні 1968 року, коли СРСР роздавив Чехословацьку весну.

Борис Мозолевський у статті «Шлях до себе» пояснив ці зміни. «Було мені 15 років, коли я, закінчивши сільську семирічку, вступив до Одеської спецшколи Військово-Повітряних сил. Як пишалися ми своїм призначенням, якими дорослими відчували себе! І понад усе вірили своїм золотим наставникам – учорашнім переможцям, вірним лицарям нашого народу… А вони вчили, що завтра наше покоління вже житиме за комунізму, всі нації при цьому мають злитися в одну, отже, що швидше позбавимося ми будь-яких національних чуттів, то краще буде і для нас, і для народу нашого… Так поволі забув я, і хто я, і звідки, став думати і писати російською. І, можливо, ніколи й не згадав би про своє походження, коли б пряміше склалося моє життя».

Його поезія також – на українській хвилі, і те, про що він писав, стало позачасовим. Наприклад, рядки з вірша «Смерть Івана Сірка»:

«…Брат брату оселедці постинали,

Не змігши поділити булаву».

«Аналізуючи пройдений шлях, мушу визнати, що я народився в сорочці, – писав пізніше Мозолевський. – За всі свої одкровення я заплатив лише 13 роками кочегарства».

А потім була Золота пектораль.

Вочевидь, можна говорити й про якусь частку везіння. Через масову розробку кар’єрів біля Орджонікідзе наприкінці 60-х  планово знищували скіфські кургани. То ж археологи прагнули якомога швидше їх розкопати і дослідити, а штатних археологів не вистачало, і довелося залучати позаштатних. Товста могила стала першою експедицією, яку Борис Мозолевський очолив офіційно. Пізніше археолог напише у спогадах: «Коли зашморг мав уже зовсім зійтися навколо моєї шиї і мені світило на кілька років поміняти клімат, збагнув я, що врятувати мене може тільки відкриття світового значення». І таким дивом стала царська пектораль. Вона була незапланована. Вона була вимріяна, вистраждана…». Мозолевському дісталась для розкопок Товста могила – об’єкт, який в Інституті археології називали безперспективним, а тому на серйозне фінансування експедиції годі було й сподіватись. Однак Борис Мозолевський продовжував роботу, а коштами згодом допоміг його товариш Григорій Середа – керівник тресту, де добували марганцеву руду.

І тільки коли археологи знайшли перші артефакти – прикраси воза і поховальної кінської збруї, на експедицію звернули увагу. Подальші знахідки – камера з царицею в сукні із золотими пластинками, руки та шия якої були у прикрасах, експедиція вийшла з розряду безперспективних. Втім, під час розкопок з’ясувалося, що гробниця зазнала грабунку. Однак головна знахідка – скіфська пектораль – до рук грабіжників не потрапила. Її чомусь поклали не на тіло царя, а біля входу до підземелля, а з часом обвалилася частина склепіння камери, і шедевр сховався від мародерів. Мозолевський її знайшов, бо археологи вели ретельні розкопки. Це був справді його зоряний час. Бориса Мозолевського, який довгий час був позаштатним співробітником Інституту археології через «неблагонадійність» і навіть міг повторити долю Василя Стуса, заднім числом зарахували в штат і навіть надали звання. А ще – він нарешті отримав квартиру.

Загалом, він дослідив 150 курганів, сотня з яких скіфські. От тільки жоден з них так і не зміг перевершити знахідку першої експедиції. Золота пектораль об’їздила увесь світ – вона побувала у провідних музеях кількох континентів. На відміну від того, хто її знайшов – Бориса Мозолевського не випускали з країни. І лише раз він побував за кордоном, у Фінляндії, незадовго до смерті. https://www.poglyad.tv/skifsku-zolotu-pektoral-znajshov-neblagonadijnyj-arheolog/

Інтернет-ресурси

https://day.kyiv.ua - сайт газети «День»

http://www.golos.com.ua - сайт газети «Голос України»

http://www.umoloda.kiev.ua - сайт газети «Україна молода»

https://ukurier.gov.ua - сайт газети «Урядовий кур`єр»

https://nv.ua - сайт журнала «Новое время страны»

Бібліограф-укладач: Фоміна Н.І.

Відповідальна за випуск: Мілашенко Т.І.

 

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest
  • Instagram

НАШІ НАГОРОДИ

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці — Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки):
(044) 288-23-36

(044) 288-30-12
lib@msmb.org.ua

ВГОРУ