«Микола Руденко. Небезпечний правдолюб»

Бібліографічний покажчик до
95-річчя від дня народження
Миколи Даниловича Руденка
(1920-2004),
українського письменника, правозахисника
і очільника Гельсінської групи

Сходинки життя: син луганського шахтаря, фронтовик, політв’язень, дисидент, очільник Української Гельсінської групи

Микола Данилович Руденко народився у родині шахтаря в с. Юр’ївка на Луганщині. Рано залишився без батька, який загинув у шахті в 1927 році. Сім’я, в якій було троє дітей, вирішила господарювати на землі і вже через рік розжилася на коня, корову, пару волів. Усі тяжко працювали, але через рік усе довелося здати в колгосп, куди пішла працювати й мати Руденка.

 Назавжди запам’ятався голод 1933. З 8-ми літ через травму Микола Руденко перестав бачити на ліве око.Складати вірші почав у дитинстві, їх друкували піонерські ґазети, був переможцем конкурсу і стипендіатом Наркомпросу, завдяки чому у 1939 р. вступив на філологічний факультет Київського університету. Провчився всього два місяці.

В партію вступив ще після закінчення школи, на шахті, де раніше працював батько. У 1939 р. призваний до війська (приховав, що не бачить на ліве око). 4 жовтня 1941 р. у перших же боях під Ленінградом був тяжко поранений розривною кулею, яка роздробила кістки таза і хребта. Лікувався рік. Лікарі не сподівалися, що М.Руденко буде ходити. Ходити він зміг, але висидіти лекцію - ні, тому, демобілізувавшись у 1946 р., М.Руденко в університет не повернувся.

 Нагороджений орденами Червоної зірки, Вітчизняної війни 1 ступеня, шістьма медалями. Після виходу у 1947р. збірки віршів „З походу“ прийнятий до Спілки письменників України (СПУ). Працював відповідальним секретарем видавництва „Радянський письменник“, був редактором журналу „Дніпро“, секретарем парткому СПУ, членом Київського міськкому КПУ.

Микола Руденко - автор багатьох збірок поезії, романів і повістей, зокрема, „Вітер в обличчя“ (1955), „Остання шабля“ (1959), „Орлова балка“ (1970-і) фантастичних романів „Чарівний бумеранг“ (1966), „Слідами космічної катастрофи“ (1962), поеми „Хрест“ (1976, про голод 1933 р.).

«Невільник той, хто душу не зберіг і став її двоногою тюрмою» - ця поетична строфа Миколи Руденка стала сенсом його життя.

Уперше виступив проти існуючих порядків у 1949 р., коли під виглядом критики „космополітів“ громили та нищили єврейських письменників. Щоб їх судити, від М.Руденка як секретаря парткому СПУ вимагали неґативних характеристик, а він, чоловік м’який і доброзичливий, твердо відмовлявся давати їх, що, однак, на долі приречених не позначилося. Але М.Руденко з 1950 р. вже не займав ніяких посад, добровільно позбувшись, таким чином, усіх привілеїв радянського істеблішменту. „Довго я залишався дуже партійним, – сказав пізніше Микола Руденко в одному інтерв’ю. – Довго я залишався з глубокою вірою у велику справу комуністичної партії, був вірним сталінцем, багато написав присвячених вождю віршів, була навіть поема про Сталіна“.

Страшним потрясінням стало для нього розвінчання на ХХ з’їзді КПРС „культу особи Сталіна“. Прийшла думка, що справа не в самому Сталіні, якщо параноїк і садист міг стільки років очолювати партію і державу. Значить, учення, яке лягло в основу держави, в чомусь неправильне. Штудіювання „Капіталу“ переконало М.Руденка у тому, що вчення К.Маркса помилкове в самій своїй основі – у розумінні теорії додаткової вартості. Вона створюється не надексплуатацією робітника, а сонячною енерґією (фотосинтез), поєднаною з працею селянина і його худоби на землі. Своє бачення цієї проблеми Микола Руденко виклав у філософських працях „Економічні монологи“, яка з’явилася в самвидаві у 1975 р. і „Енерґія проґресу“, у романі „Формула Сонця“.

1974 рік. За критику марксизму М,Руденко виключений з КПРС, 1975 - з СПУ. Мусив продати машину, дачу, влаштувався нічним сторожем.

На початку 70-х М.Руденко включився в роботу на захист прав людини, в тому числі національних. Мав тісні стосунки з московськими дисидентами, був членом радянського відділення „Міжнародної амністії“.

18 квітня 1975 року заарештований за правозахисну діяльність, але ще під час слідства у зв’язку з 30-літтям перемоги амністований як учасник Другої Світової війни.

В лютому – березні 1976 року, коли М.Руденко домагався відновлення пенсії як інвалід, його шахрайським чином примусово піддали психіатричній екпертизі. Тільки завдяки порядності лікарів його не запроторили в психіатричку.

Після консультацій з П.Григоренком, О.Мешко, О.Бердником, Л.Лук’яненком, І.Кандибою, О.Тихим, М.Матусевичем, М.Мариновичем, Н.Строкатою,

9 листопада 1976 року, на квартирі А.Д. Сахарова у Москві, Микола Руденко провів прес-конференцію для іноземних журналістів, де оголосив про створення Української Гельсінкської Групи. Того ж вечора квартира Руденко на другому поверсі у Пущі-Водиці під Києвом була закидана цеглою. О.Мешко, яка ночувала у квартирі разом з дружиною Миколи Руденка Раїсою Руденко, була поранена в плече. Так КДБ „відсалютував“ на честь створення УГГ. Скоро були опубліковані її Декларація і Меморандум №1, у розділі „Типові порушення прав людини“ були дані про голод 1933 р., про репресії 30-х років, знищення УПА, репресії протии шістдесятників, список політичних таборів і українських політв’язнів.

23-24 грудня 1976 року у М.Руденка був проведений обшук, під час якого підкинули 39 доларів США.

5 лютого1977 року М.Руденко був заарештований у Києві й етапований літаком у СІЗО м. Донецька, де було порушено справу проти нього і Олекси Тихого. (Дозвіл на арешт лідерів Московської, Української і Литовської Гельсінкських групп Ю.Орлова, М.Руденка і Т.Венцлову дало Політбюро ЦК КПРС на клопотання Ґенерального прокурора СРСР Р.Руденка та Голови КДБ Ю.Андропова).

23 червня – 1 липня 1977 року відбувся суд, в „ленінській кімнаті“ контори „Змішторгу“ в м. Дружківка Донецької обл., на що „були процесуальні підстави“ - О.Тихий народився і жив поблизу. З контори зняли вивіску. Допитаних свідків у залі не залишали. Одним зі свідків звинувачення у справі виступав професор Ілля Стебун, якого М.Руденко колись захищав від звинувачень у „космополітизмі“.

Микола Руденко був засуджений на 7 років таборів суворого режиму і 5 років засланя за ст. 62 ч. 1 КК УРСР. Публіцистичні статті, художні твори, усні висловлювання М.Руденка кваліфіковані як наклепницькі. Суд обмежився тільки констатацією цього. Наприклад, з приводу „Енерґії проґресу“ у вироці сказано, що праця „має ворожий характер, у ній наведені вигадки, які паплюжать радянський державний і суспільний лад“. У ній Руденко „робить спробу зганьбити революційні завоювання радянського народу і його авангарду – комуністів“. „У своїх художніх творах Руденко, виходячи з ворожих націоналістичних позицій, вустами виведених ним персонажів зводить наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад“. Нема у вироці й доказів, що М.Руденко ставив за мету підірвати радянський лад.

У 1978 році спеціальним розпорядженням Головліту УРСР були вилучені з обігу (бібліотек і торгівлі) всі твори Миколи Руденко - усього 17 назв.

Микола Руденко відбував покарання в таборі ЖХ-385/19 (село Лєсноє) і ЖХ-385/3 (село Барашево, Мордовія). Спочатку як інваліда війни 2-ї групи М. Руденка не залучали до тяжкої фізичної праці. Але після того, як він на побаченні передав на волю через дружину Раїсу свої вірші, його у вересні 1981р. етапували у ВС-389/36, що в селі Кучино Чусовського району Пермської області.

1978 рік. Раїса Руденко 5 травня провела демонстрацію біля бібліотеки ім. Леніна у Москві, тримаючи в руках гасло: „Звільніть мого чоловіка, інваліда війни М.Руденка!“. За активну діяльність в УГГ і захист Р. 15.08.81 вона була заарештована і засуджена за ст. 62 ч. 1 КК УРСР на 5 р. таборів суворого режиму. Утримували її в жіночій зоні ЖХ-385/3 в сел. Барашево в Мордовії.

За участь у страйках в’язнів, зривання нашивок з прізвищем, відмову від роботи Руденко часто кидали ШІЗО і ПКТ. Начальник табору сказав: „Ви втратили право називатися інвалідом війни 2-ї групи“. Змінивши групу інвалідності на 3-ю, адміністрація послала М.Руденка на тяжку роботу.

1984 рік. 5 травня М.Руденко відправлений етапом на заслання в с. Майма Горно-Алтайської АО, куди через три роки, після відбуття строку, привезли дружину Раїсу. Звільнені із заслання у грудні 1987 р., але виявилося, що повертатися нікуди: київську квартиру після арешту дружини влада конфіскувала.

У кінці 1987 року  М.Руденко з дружиною виїздить до Німеччини, потім до США. Працює на радіостанціях „Свобода“ і „Голос Америки“. 1988 позбавлений радянського громадянства. Очолив Зарубіжне представництво УГГ, потім Української Гельсінкської Спілки.

1988 рік. Філадельфійський освітньо-науковий центр визнав М.Руденка „Українцем року“ – за непохитну стійкість в обороні національних прав українського народу і його культури. Член ПЕН-клубу.

1990 року обраний Дійсним членом Української Вільної Академії Наук (США). Лауреат літературної премії Українського фонду культури ім. В.Винниченка 1990р.

У вересні 1990 року М.Руденко повернувся до Києва. Відновлений у громадянстві, реабілітований.

1991 рік. Осліп і на праве око, але через півроку йому відкрилося ліве, яке не бачило 63 роки.

1993 рік за роман „Орлова балка“ М.Руденку присуджена Державна премія імені Т.Шевченка в галузі літератури.

1996 рік. За великий вклад у розвиток української літератури і за правозахисну діяльність М.Руденко нагороджений орденом „За заслуги“ III ступеня.

1998 рік. Вийшли книги «Найбільше диво – життя. Спогади» та «Енергія прогресу. Нариси з фізичної економії».

Запозичено з: http://cossackland.org.ua/2012/04/01/shodynky-zhyttya-syn-luhanskoho-shahtara-frontovyk-politvyazen-dysydent-ochilnyk-ukrajinskoji-helsynskoji-spilky/

МИКОЛА РУДЕНКО – ГЕРОЙ УКРАЇНИ

Ямковий А. А.,історик, краєзнавець,
член Національної спілкижурналістів України

Про нашого земляка-луганчанина, правозахисника й письменника, Героя України Миколу Руденка знають у багатьох країнах світу. Навіть на Луганщині є його літературний музей, а точніше невеличка кімната у Білівській гімназії, що з грудня 2005 носить його ім’я. Селище Біле Лутугінського району знаходиться неподалік села Юр’ївки, де Микола Данилович Руденко народився 19 грудня 1920 року. Більше ніяких пам’ятних і меморіальних місць, пов’язаних з ім’ям Миколи Руденка на Луганщині не засвідчено.

Детальніше читати ТУТ

Твори Микола Руденка

  Романи

1972 – Формула Сонця
1955 – Вітер в обличчя
1959 – Остання шабля
1962 – Слідами космічної катастрофи
1966 – Чарівний бумеранг
1972 – Орлова балка
1985 – Сила Моносу
1991 – Ковчег Всесвіту
2002 – Син Сонця – Фаетон

Збірки поезії

1947 – З походу
1948 – Незбориме плем'я
1948 – Ленінградці
1949 – Поезії
1952 – Мужність
1952 – Світлі глибини
1954 – Переклик друзів
1956 – Поезії
1968 – Всесвіт у тобі
1970 – Сто світил
1971 – Оновлення
1977 – Я вільний. Поема
1978 – Прозріння
1980 – За гратами
1988 – Хліб для Атен
1990 – Про бабу, діда, кума і сусіда
1991 – Поезії
1999 – Заграва над серцем
2003 – Пером із янгольського крила

Поеми

1976 – Хрест

Повісті

1971 – Народжений блискавкою
1984 – У череві дракона

Пьеси

1947 – Зорі в тумані
1962 – На дні морському

Экономичні та наукові праці

1974 – Енергія прогресу: Нариси з фізичної економії ( вперше опублікована у 1994 р.)
1975 – Економічні монологи
1988 – Шлях до хоасу
1996 – Альтернативна космологія
2000 – Гносис і сучасність (Архітектура Всесвіту)

Спогади

1998 – Наибольшее чудо – жизнь. Воспоминания (Найбільше диво. Спогади)

Бібліографія статей

2015

Дорогою прозріння [Текст] = http://ukurier.gov.ua/uk/articles/lyubov-do-glibini-sercya-i-kishen/: 95 років з дня народження Миколи Руденка / Підготував Віктор Шпак // Урядовий кур`єр. - 2015. - 12 груд. (№233). - С. 9. Саме із шахтарським краєм тісно пов’язані долі Олекси Тихого, Василя Стуса, Миколи Руденка, які найвищою ціною довели свою вірність Україні та стали взірцем патріотизму. Особливо показова біографія останнього з них, який, на відміну від молодших віком однодумців, пройшов шлях від щирого більшовика до переконаного противника комуністичного режиму

Слово проти сили / Розмову вiв І. Власенко // Урядовий кур'єр. - 1998.- 24 серп.(№161-162). - С. 2 - Iнтерв'ю з лауреатом Державної премiї України, письменником Миколою Руденко.

2013

Кравченко, Ярослав. Донеччина: особистості-«візитівки» [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayinci-chitayte/donechchina-osobistosti-vizitivk: ....на сторінках книжки «Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу» / Кравченко, Ярослав // День. - 2013. - 6 бер. (№42). Серед різноманіття новинок мою увагу привернула жовто-чорна обкладинка «Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу», видана «Східним видавничим домом» 2011 року. Колективна праця в рамках проекту «Культурне обличчя Донбасу» складається з ряду нарисів-статей, створених групою авторів і присвячених 27 постатям, які жили й працювали в Донецькому краї впродовж ХІХ-ХХ століть

2011

Гальченко С. Превентивна публіцистика [Текст] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/1957/164/69614/: вийшла монографія Олександра Михайлюти про Миколу Руденка / С. Гальченко // Україна молода. - 2011. - 6 жовт.(№178). - С. 14. Творчість неординарної особистості XX століття Миколи Руденка вперше дослiдив iз точки зору превентивностi публiцистики Олександр Михайлюта у своїй монографiї «Вiдкриття Миколи Руденка». Вона є оригiнальної працею i присвячена публiцистичному доробку видатного українського мислителя, лiтератора, правозахисника, Героя України, лауреата Шевченкiвської премiї, дiйсного члена Української вiльної академiї наук (США)

Михайлюта О. «Сьогодні перед судом стоїть Слово» [Текст] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/1976/222/70341/: Роздуми про старi–новi виклики українськiй мовi з акцентами Миколи Руденка з нагоди Дня української писемності / О. Михайлюта // Україна молода. - 2011. - 9 лист. (№202). - С. 10-11. Укотре проблема існування української мови як державної випливає на перший план у незалежній Україні. Попри те, що переважна більшість російськомовного населення толерантна до питань відродження мови Тараса Шевченка, останнім часом невелика група політиканів намагається нав’язати українцям тезу про необхідність запровадження «другої офіційної». При цьому чомусь не згадують, що за часів комуністичного режиму фактична двомовність означала вторинність української. І коли в нас не було власної держави і закріпленої норми в Конституції про державну мову, будь–якого громадянина прислужники режиму могли запроторити у в’язницю, позбавити роботи, піддати політичному переслідуванню за звинуваченням в українському буржуазному націоналізмі

2010

Сом, Микола. Небезпечний правдолюб [Електронний ресурс] = http://www.silskivisti.kiev.ua/18585/index.php?n=7605: до 90-річчя від дня народження Героя України, славного поета, прозаїка і філософа Миколи Руденка / Сом, Микола // Сільські вісті. - 2010. - 21 груд. (№148). У п’ятдесяті й шістдесяті роки проминулого століття нашого М.Руденка знали українські читачі (і російські теж) як автора чудових фронтових поезій, романів «Вітер в обличчя» та «Остання шабля». А в літературному середовищі в його особі шанували секретаря партійної організації Спілки письменників України та головного редактора журналу «Дніпро». Ніхто не думав не гадав, що справжній комуніст і воїн, який ходив у бій «За Родину, за Ста...», невдовзі назове надбання класиків-марксизму хитрою, ворожою брехнею. Його спершу оголосять божевільним, потому виженуть із партії, виключать зі Спілки письменників, арештують і відправлять у Сибір. Але і там він житиме з Україною

Сюндюков І. Він не ховався за спини [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/298182: 19 грудня виповнюється 90 років від дня народження Миколи Руденка - поета, письменника, філософа, правозахисника / І. Сюндюков // День. - 2010. - 17 груд.(№232-233). Шлях, що його пройшов Микола Данилович Руденко - від переконаного комуніста, секретаря правління Київської організації Спілки письменників України до мислителя, який насмілився публічно кинути виклик економічним постулатам вчення Карла Маркса, до самовідданого правозахисника, політв’язня, який в основу всіх цінностей свого життя поклав несхибну вірність Україні, - цей шлях не просто вражає будь-яку небайдужу людину. Вчинки Миколи Руденка - це неспростовний доказ того, на що спроможна внутрішньо вільна людина, така ж внутрішньо вільна, як генерал Петро Григоренко (до речі, близький друг Миколи Даниловича), Валерій Марченко, Василь Стус, Іван Світличний - ці люди є воістину найкращими синами нашого народу

Яновська Л. Його називають пророком [Текст] = http://www.ukurier.gov.ua/index.php?articl=1&id=16904: Микола Руденко народився 90 років тому 19 грудня - того ж дня, коли відійшов у Вічність святий Миколай Чудотворець / Л. Яновська // Урядовий кур'єр. - 2010. - 18 груд.(№238). - С. 8. Цей чоловік залишив по собі багато дивовижного і загадкового, що збагнуть інші покоління українців. Але маємо його істини і на сьогодення

2009

Україна. Президент. Про відзначення 90-річчя від дня народження Миколи Руденка : Указ Президента України вiд 14 серпня 2009 року № 612/2009 // Урядовий кур'єр. - 2009. - 20 серп.(№151). - С. 14.

Неживий Олексій. Подвиг / Неживий Олексій // Літературна Україна. - 2009. - 20 серп.(№26). - С. 8. Микола Руденко на все життя зберіг надзвичайно глибоке чуття правди в усіх виявах людської діяльності. Це - твереза оцінка життя й творчості цієї мужньої, безкомпромісної людини, майстра слова, який вільно почувався в поезії, прозі, драматургії, філософії, науковій публіцистиці

2007

Власенко І. Формула Сонця Миколи Руденка: він ішов як криголам у замерзлому морі, що самотужки пробивається до тільки йому відомої мети. І це не просто красива фраза, це - твереза оцінка життя й творчості цієї мужньої, безкомпромісної людини, майстра слова, який вільно почувався в поезії, прозі, драматургії, філософії, науковій публіцистиці / І. Власенко // Урядовий кур'єр. - 2007. - 11 січ. (№4). - С. 11-13.

2005

Гайворонская А. Космическая Одиссея Николая Руденко [Текст]: [Об известном писателе, философе, уроженце с. Юрьевка Лутугинского р-на] // Луганская правда, 2005, 3 марта – с. 4

2004

Жулинський М. Засіяв зорями чесні душі [Текст] / М. Жулинський // День. - 2004. - 6 квіт.(№61). - С. 1, 4. Останнє слово до Героя України, відомого поета, письменника, філософа, правозахисника Миколи Руденка

1998

Слово проти сили [Текст] / Розмову вiв І. Власенко // Урядовий кур'єр. - 1998.- 24 серп.(№161-162). - С. - Iнтерв'ю з лауреатом Державної премiї України, письменником Миколою Руденко.

Спогади дружини

Микола Руденко: душа моя пройшла шляхами перевтілень [Текст]: спогади Раїси Руденко / Записав і підготував Василь Овсієнко // Українська літературна газета. - 2011. - 14 січ. (№1). - С. 6. - Продовж. у ч.ч.1,2,3. Поч. у ч.26 (2010 р.). Закінчення у ч.4.

Раїса Руденко: «Мій чоловік мав би отримати Нобелівську премію» [Текст] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/1999/169/71201/: Дружина письменника і правозахисника Миколи Руденка - про «шпигунські ігри» КДБ, своє тюремне ув’язнення і пропозицію «купити» за хабар громадянство України / Спілкувалася Марина Ткачук // Україна молода. - 2011. - 20 груд. (№231). - С. 8-9. Дружина українського дисидента та письменника Миколи Руденка Раїса стала для свого чоловіка не просто вірною супутницею життя - його надійним соратником і побратимом. Вона завжди лишалася в тіні свого чоловіка, хоч її власна біографія запросто могла б стати сценарієм захопливого фільму - про велич духу, любов і вірність ідеалам. Пані Раїса до свого мужнього життєвого шляху, тюремного ув’язнення, багаторічного тиску спецслужб і жертовного служіння справі чоловіка ставиться навдивовижу скромно. Вона ніяк не могла збагнути: навіщо писати про неї? Якщо головним завжди лишається він - її чоловік. «Хто я для України? - щиро дивувалася пані Раїса на наші вмовляння розповісти свій життєпис. - Я - усього лише дружина Миколи Руденка. А він - глиба». 19 грудня, Миколі Руденку виповнився б 91 рік. Із цієї нагоди «Україна молода» поспілкувалася з Раїсою Руденко - про буремні роки їхньої з чоловіком молодості, боротьбу за правду, вільнодумство і звичайну людську мужність

Бібліографія творів Миколи Руденка
(з періодичних видань)

Руденко, Микола. Син четвертої сфери [Текст]: науково-фантастичне оповідання / Руденко, Микола // Дніпро. - 2009. - №2. - С. 119 - 129.

Руденко, Микола. Три оповідання [Текст]: проза / Руденко, Микола // Дніпро. - 2007. - №9 -10 . - С. 46 - 62.

Література про життя та творчість Миколи Руденка із фондів МСМБ

Касьянов, Георгій Володимирович. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960-80-х років [Текст] / Касьянов, Георгій Володимирович. - К. : Либідь, 1995. - 224 с.

Молода нація [Текст]: Альманах: Українська Гельсінкська Група: 30 років героїзму (1976-2006): Матеріали конференції / Ред. кол. І.Гирич, Р.Семків, П.Вознюк, О.Обертас . - К. : Смолоскип, 2006. - 228 с.

Павлишин, Марко. Канон та iконостас / Павлишин, Марко. - К. : Час, 1997. - 448 с.

Рух опору і самооборони в Україні [Текст] / Ред. і вступ. ст. Є.Федоренка. - Нью Йорк : Молода Україна, 1977. - 120 с.

Сверстюк, Євген Олександрович. На святі надій [Текст] : Вибране / Сверстюк, Євген Олександрович. - К. : Наша віра, 1999. - 784 с.

Сверстюк, Євген Олександрович. Світлі голоси життя [Текст] : Вибране / Сверстюк, Євген Олександрович ; Вст. ст. І.Кошелівця; Худож. оформ. О.Я.Остапова. - К. : Кліо, 2014. - 768 с.

Руденко Микола Данилович [Текст] // Рух опору в Україні. 1960 – 1990: Енциклопедичний довідник. – К.: Смолоскип, 2012 – с.620-623

Твори Миколи Руденка із фондів МСМБ

Поезії [Текст] / Руденко, Микола Данилович ; Передм. М.Ф.Слабошпицького. - К. : Днiпро, 1991. - 413 с.

Син Сонця - Фаетон; Слідами космічної катастрофи [Текст]: науково-фантастичний роман; З блокнота письменика / Руденко, Микола. - Тернопіль : Джура, 2002. - 340 с.

Син Сонця - Фаетон [Текст]: науково-фантастичний роман / Руденко, Микола ; Худож. Ю.Петік. - К. : Ярославів Вал, 2009. - 240 с.

***

Відлуння десятиліть. Українська література другої половини ХХ ст. [Текст]: Навчальний посібник / Упорядник М. О. Сорока. - К. : Грамота, 2001. - 463 с.

Золотий гомін [Текст]: українська поезія світу. Вип.1 / Ред.-упоряд. А.Мойсієко; Худож. П.С.Эременко. - К. : Молодь, 1991. - 352 с

Український декламатор [Текст]: збірка віршів для української молоді / Упоряд. Н.Зінкевич, О.Зінкевича; Передм. Р.Семківа. - К. : Смолоскип, 2006. - 400 с.

Українське слово [Текст]: хрестоматiя української лiтератури та лiтературної критики ХХ ст. (у чотирьох книгах): Навчальний посібник. Кн.4 / Упоряд.: В.Яременко, Є.Федоренко, О.Сліпушко; Під ред. М.Наєнка. - К. : Рось, 1995. - 704 с.

Україна, нене моя! Сповідь: поезії, писанки... [Текст]: збірник / Упор. та прим. О.Шевченка; Вступ. ст. Я.Гояна; Післям. Е.Біняшевського; Худож. Е.Біняшевський. - К. : Веселка, 1993. - 327 с.

Хрестоматія української літератури ХХ століття [Текст]: життя і творчість / Упоряд., післям. Є. В. Федоренко, П. Маляр; Худож. Р.Брух. - Вид. 2-ге, доп., перероб. - Нью-Йорк : Видавництво Шкільної Ради при УККА, 1997. - 400 с

Вшанування пам’яті

У 2011 році на його батьківщині, в смт. Біле-1 (Лутугинський район), у гімназії, названій на його честь, відкрито «Літературно-краєзнавчий музей М. Руденка». Керівником його є Жильцова Ірина Миколаївна.

Літературний музей Миколи Руденка організовано в Білівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, с. Біле, Лутугінського району, Луганської області

В Дніпропетровську його ім'ям названо вулицю Миколи Руденка.

Інтернет – ресурси:

http://www.day.kiev.ua - сайт газети «День»
http://www.ukurier.gov.ua - сайт  газети «Урядовий кур’єр»
http://www.umoloda.kiev.ua - сайт газети «Україна молода»
http://rudenkomd.narod.ru/ Персональний сайт. Руденко Микола та друзі. Філософія, фізика та метафізика, поезії.Мрії майбуття.
http://www.archivsf.narod.ru/1920/nikolay_rudenko/index.htm Неофициальная страничка писателя Руденко Микола Данилович
http://www.kipiani.org/gulag/index.cgi?c=38 Микола Руденко Остання шабля Слова і Честі...
http://www.archivsf.narod.ru/1920/nikolay_rudenko/story_01.htm Карацупа Виталий Иванович. Ковчег Вселенной

 Уривок з книги Миколи Руденка  «Найбільше диво: Спогади» (1998)

Додаток І
Бібліографія видань М. Д. Руденка

Біла акація: Оповідання та нариси. – К.: Радянський письменник,1962. – 208 с.
Вибране: Вірші та поеми (1936 – 2002) / Упор. Л. М. Талалая. – К.: Редакція журналу «Дніпро», 2004. – 800 с. – (Бібліотека Шевченківського комітету). 2 000 прим.
Вітер в обличчя: Роман. – К.: Радянський письменник, 1955. – 440 с.
Гносис і сучасність (Архітектура Всесвіту). – Тернопіль: Джура, 2001. – 248 с.
Енергія прогресу.– К.: Молодь, 1998.
Енергія прогресу: Нариси з фізичної економії. – К.: Молодь, 1998. – 528 с.
Енергія прогресу: Нариси з фізичної економії. – 2-ге вид., доп. – Тернопіль: Джура, 2005. – 412 с.
Енергія прогресу; Гносис і сучасність: [Метафізична поема, публіцистика, поема]. – К.: Журналіст України, 2008. – 716 с.
Заграва над серцем. – К.: Укр. письменник, 1999. – 155 с.
Ковчег Всесвіту: Футурологічний роман / Худ. Олег Васильович Набока. – К.: Веселка, 1995. – 208 с.
На дні морському. Трагедія. — Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1981. — 74 с.
Ковчег Всесвіту: Футурол. роман. для серед. шк. віку. - К.: Веселка, 1995. — 206 с.
Найбільше диво – життя: Спогади. – Київ-Едмонтон-Торонто: Таксон, 1998. – 600 с.
Найбільше диво – життя. – Київ: Кліо, 2013.
Народжений блискавкою: Повість-феєрія / Худ. Іван Мартьянов. – К.: Веселка, 1971. – 216 с. – ( Наукова фантастика).   На дні морському: Трагедія. – Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1981. – 74 с.
Орлова балка: Роман / М. Руденко. – К.: Молодь, 2002. – 352 с.
Орлова Балка: Роман / М. Руденко / Передмова І. Качуровського. – Торонто-Балтимор: Смолоскип, 1982. – 154 с.
Орлова балка: Роман / Обгортка Лесі. − Торонто: Балтимор: Смолоскип, 1982. – 454 с. – «Бібліотека «Смолоскипа»
Орлова балка: Роман. – К.: Молодь, 2002. – 352 с. 1 000 прим.
Остання шабля: Роман. – К.: Молодь, 1959. – 574 с.
Поезії / М. Руденко. – К.: Дніпро,1991.–  413 с.
Прозріння. - Балтимор-Торонто: Смолоскип ім. В.Симоненка, 1978. - 366 с.
Руденко М. Д. Син Сонця – Фаетон: Науково-фантастич. роман. - Тернопіль: Джура, 2002. – 340 с.
Сила Моносу: Роман – с.123-292
Син Сонця – Фаетон / Обкладинка Ігоря Добрянського. – Тернопіль: Джура, 2002. – 340 с.
Син Сонця – Фаетон: Науково-фантастичний роман / Худ. Юрій Петік. – К.: Ярославів Вал, 2009. – 240 с
Слідами космічної катастрофи. – К.: Радянська Україна, 1962
У череві дракона: Роман – с.25-122
У череві дракона: Романи / Упор. Р. Ф. Руденко, И. В. Луків; Передм. І. М. Власенка. – К.: КП «Редакція журналу «Дніпро», 2007. – 582 с. 3 000 прим.
Формула сонця: Роман-трактат – с.293-580
Формула Сонця: Роман-трактат. – Тернопіль: Джура, 2009. – 224 с.
Хрест: Поема. — К.: Смолоскип, 1996. — 59 с.
Чарівний бумеранг: Космологічна феєрія / Худ. оформлення Р. Ф. Ліпатова. – К.: Молодь, 1966. – 276 с. 64 коп. 30 000 прим.
Чарівний бумеранг: Космологічна феєрія. - К.: Молодь, 1966. – 273 с.
Шлях до хаосу (З приводу економічної реформи М. Горбачова) / Обкладинка Івана Яцківа. – Детройт: Українські вісті, 1988. – 78 с.

***