«Ілля Мечников. Треба подовжувати життя, а не старість»

Біобібліографічний покажчик

До 170-річчя від дня народження Іллі Ілліча Мечникова (1845-1916), українського і російського вченого-біолога, імунолога.

Більше сторіччя тому, 1908 року, видатному науковцю, основоположнику імунології Іллі Мечникову було присуджено Нобелівську премію. Становлення майбутнього теоретика і практика, доктора Кембриджського університету, члена Французької академії медицини та Шведського медичного товариства тісно пов'язане з Україною.

«Етюди оптимізму» — погляд через століття

Валентина Гаташ

Нобелівський лауреат 1908 року, уродженець Харківщини й випускник Харківського імператорського університету Ілля Ілліч Мечников відомий насамперед фагоцитарною теорією імунітету, за яку він спільно з Паулем Ерліхом і отримав знамениту премію. Розвиткові фагоцитарної теорії імунітету на прикладі запальних процесів, інфекційних захворювань та їх збудників біолог присвятив наступні 25 років свого життя. Однією з найпублічніших тем наукових досліджень Іллі Ілліча була тема старіння людини, яку він розробляв не тільки із загальнобіологічного, а й із філософського погляду. Він вважав, що передчасна старість - це хвороба, яку можна й потрібно лікувати, а жити продовжувати до 120 років і більше завдяки «правильному й раціональному» життю. Цьому присвячена його знаменита книжка «Етюди оптимізму», яка кілька разів перевидавалася різними мовами. Уперше вона побачила світ рівно сто років тому.

Біля витоків геронтології

Наукова доля Іллі Мечникова не тільки органічно співвідноситься, а й тісно переплітається з його життєвою долею. У молодості вчений вирізнявся винятковою вразливістю й нервозністю, гостро переживаючи різні труднощі та конфлікти. В особливо тяжкий час, коли він страждав від хвороби очей, що загрожувала відлучити його від улюбленої праці, або коли померла від туберкульозу його молода дружина, вчений від горя впадав у стан крайнього песимізму. Двічі Ілля Ілліч був між життям і смертю: вперше -  вдався до спроби самогубства, випивши морфію, а вдруге - заразив себе черевним тифом. У цей період молодий професор і пише низку статей, у яких із песимістичних позицій формулює концепцію про дисгармонію людської природи. Згодом І.Мечников вважатиме ці праці «гріхом молодості», «даниною юнацькому песимізмові» і, вже літньою людиною, що пережила удари долі і пізнала особисте щастя та світове визнання, напише книжку з протилежним знаком - «Етюди оптимізму». У ній він заявляє про цінність людського життя, про потребу максимально продовжити його активний період, про можливість із допомогою науки змінити саму природу людини. Готуючи перше видання цієї книжки, Мечников ввів в одній зі своїх статей термін «геронтологія», що його і прийняло світове наукове співтовариство. Учений вважав, що «еліксир молодості», який міг би радикально подовжити тривалість життя людини, знайти неможливо, оскільки зміна поколінь вписана у процес еволюції. Кожен біологічний вид має свою межу росту й життя, за яку не може ступити, і ці межі залежать від внутрішніх причин. Проте тривалість життя всередині виду може коливатися в досить широких межах - це, на думку Мечникова, і є поле для наукової праці. Крізь призму часу дивною видається прозірливість ученого, чиї теоретичні й прикладні розробки в біології та медицині багато в чому випередили відкриття наших днів. Наприклад, він першим звернув увагу на значення аутоінтоксикаційних процесів у механізмі старіння, тобто самоотруєння організму. Іллі Іллічу вперше вдалося отримати модель старості в експерименті на тваринах і запропонувати низку профілактичних та гігієнічних засобів боротьби з самоотруєнням організму. Біологічний аналіз дисгармоній людини І.Мечников увінчав власною теорією їх подолання, яку він назвав ортобіозом. У це поняття вчений вкладав широку програму раціоналізації індивідуального життя людини: нормальна праця, здоровий відпочинок, особиста гігієна та режим харчування з переважанням овочів, фруктів, кисломолочних продуктів і обмеженням м’яса. Саме Ілля Ілліч увів у наш раціон «болгарське кисле молоко», тобто йогурт, фактично заклавши основу сучасного уявлення про про- і пребіотики. Тобто живі мікроорганізми й речовини, які стимулюють розмноження корисних мікроорганізмів, що їх широко використовують тепер і в харчуванні, і для лікування різноманітних захворювань. Відповідно до вчення про ортобіоз учений вбачав ідеал людини у нормальному розвитку й досягненні нею тривалої та діяльної старості, а в остаточному підсумку - у розвитку відчуття насиченості життям і природного бажання смерті. Слід зауважити, що далеко не всі сучасники Мечникова поділяли цей оптимістичний пафос. Так, 1905 року відомий американський лікар В.Ослер заявив, що старих треба знищувати з допомогою хлороформу у 60 років, тому що в цьому віці, на його думку, знижуються розумові та інші здібності людини, людина стає тягарем самій собі і перешкоджає прогресові суспільства. У книжці «Етюди оптимізму» Ілля Ілліч дав відсіч антигуманному ставленню до старості. Його концепції співзвучні поглядам сучасних геронтологів.

Старіння індивідуальне, як відбиток пальця

- «Етюди оптимізму» написані сто років тому, проте книжка досі цікавить читачів. Чим пояснити таке довге життя? — запитую директора НДІ біології Харківського національного університету ім. В.Каразіна професора Анатолія Божкова.

- Значною мірою це пояснюється тим, що «Етюди оптимізму» блискуче написані у стилі класичного наукового есе, улюбленого жанру російської інтелігенції XIX століття. Хоч книжка містить потужний пласт наукового матеріалу, читається вона, швидше, як художня література. До того ж дуже багато викладених у цій праці думок знайшли своє підтвердження й розвиток у сучасних дослідженнях. Але найпрекрасніше в цій книжці — оптимістичність погляду на проблему старіння. Характерно, що Ілля Ілліч наполегливо шукав і практичне розв’язання проблеми, що сучасні вчені, захоплені глобальністю теорії, роблять не завжди.

- Чи вплинули якось на Мечникова наукові дослідження, що проводилися під час його навчання в Харківському імператорському університеті?

— Свою першу роботу він виконав під керівництвом професора кафедри фізіології І.Щолкова, який одним із перших почав проводити дослідження з онтогенезу. Крім І.Щолкова, в університеті тоді працював професор Л.Й.Ванноті, який розробляв концепції старіння з погляду філософії. На мій погляд, його праці теж могли вплинути на подальші погляди Мечникова. Основи ж вітчизняної науки про старіння заклав у нашому університеті професор О.Нагірний, завідувач кафедри фізіології тварин і людини. Він висунув концепцію самозатухаючого відновлення протоплазми в живому організмі, насамперед білків. Згодом ці дослідження очолив його учень, професор В.Нікітін. Він став одним з організаторів і керівником визнаної у світі харківської школи вікової фізіології. До речі, так збіглося, що у 2007 році, крім сторіччя з часу видання «Етюдів оптимізму», ми відзначаємо також сто років від дня народження В.Нікітіна.

- Мені довелося брати інтерв’ю у Володимира Миколайовича. Він уже був людиною зовсім похилого віку, проте з великим захопленням розповідав про ці дослідження і демонстрував лабораторних пацюків. Завдяки особливому раціонові харчування вони виглядали у свої похилі роки набагато молодшими за однолітків.

- Академік Нікітін на лабораторних тваринах розробив модель подовження тривалості життя, яка включала низькокалорійну дієту, повноцінну щодо білку, вітамінів та мінеральних компонентів. Перебуваючи на ній із молодості й до кінця віку, вони жили в середньому на 40% довше, порівняно з тваринами, котрі мали вільний доступ до корму. Як показали дослідження, низькокалорійна збалансована дієта інтегрально діє практично на всі метаболічні процеси організму й забезпечує стабільне подовження тривалості життя дуже різних біологічних організмів - від дріжджів до ссавців. Це означає, що тривалість життя - процес, який піддається регуляції. Однак тривалий час ця модель цікавила небагатьох дослідників. Всерйоз у світі за неї взялися лише з 1970-х років, коли стали інтенсивно вивчати чинники, що впливають на тривалість життя. Нині співробітники НДІ біології ХНУ продовжують досліджувати, як впливає переведення на різні низькокалорійні дієти дорослих і старих тварин. Роботи ще не завершено, проте наявних даних цілком достатньо для того, аби індивідуально, з урахуванням способу життя та стану здоров’я людини підібрати їй оптимальну дієту, яка не тільки подовжуватиме тривалість життя, а й підвищуватиме його якість.

- На останньому міжнародному симпозіумі, присвяченому біологічним механізмам старіння, ваша доповідь була присвячена епігенетичним механізмам формування вікових стратегій адаптації. У чому суть епігенетичної концепції?

- Вона полягає у припущенні, що в процесі старіння зміни в живому організмі відбуваються на більш високому рівні, ніж генетичні системи, а саме: над молекулярними комплексами. Старіння викликається не однією причиною, а їх комплексом, який у різних індивідуумів формується по-різному в результаті унікальної взаємодії генному та чинників середовища. Це - спосіб життя, дієта, особливості генотипу, місцевість проживання, рівень освіти й культури людини тощо. У результаті в кожному окремому випадку ми маємо індивідуальне поєднання різних причин і, відповідно, індивідуальні особливості старіння, такі ж неповторні, як відбитки пальців. І при цьому всі ми, люди, маємо спільний процес старіння і спільний характер умирання! Проте в реальному житті хоча б одного з чинників тривалого життя зазвичай бракує, а найчастіше - й не одного. Напевно, тому люди в нас і живуть мало. А найголовніше - вони не дуже хочуть жити довго і в повну силу.

- Анатолію Івановичу, коли треба починати працювати над власним довголіттям? - Чим раніше, тим краще.

Дзеркало тижня 14 грудня 2007 року

Бібліографія статей

Абліцов, Віталій. Премія Нобеля - виноград, якого так хотілося лисиці [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/171751: секрети "українського списку" лауреатів найпрестижнішої нагороди у світі / Абліцов, Віталій // День. - 2006. - 4 лист. (№191). Нобелівські лауреати та номінінти на Нобелівську премію - вихідці з України

Вівчарик, Олександр. "Треба подовжувати життя, а не старість" [Текст] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/istoriya-i-ya/treba-podovzhuvati-zhittya-ne-starist: у Попівці на Сміляншині кожен учень розповість вам про Іллю Мечникова / Вівчарик, Олександр // День. - 2005. - 21 трав. (№89). - С. 7. Лауреату Нобелівської премії, видатному ученому Іллі Мечникову крила дала Смілянщина

Гаташ, Валентина. «Етюди оптимізму» - погляд через століття [Електронний ресурс] = http://gazeta.dt.ua/SCIENCE/etyudi_optimizmu__poglyad_cherez_stolittya.html / Гаташ, Валентина // Дзеркало тижня. - 2007. - 14 груд. (№48). Нобелівський лауреат 1908 року, уродженець Харківщини й випускник Харківського імператорського університету Ілля Ілліч Мечников відомий насамперед фагоцитарною теорією імунітету, за яку він спільно з Паулем Ерліхом і отримав знамениту премію.

Кирей, Владислав. Він вчив людство продовжувати життя, а не старість [Текст] = http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/vin-vchiv-lyudstvo-prodovzhuvati-zhittya-ne-staris/: на Черкащині відзначили 170-річчя від дня народження лауреата Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини Іллі Мечникова / Кирей, Владислав // Урядовий кур`єр. - 2014. - 20 черв. (№110). - С. 11.

Скоробагатько, С. Великий імунолог [Текст]: до 160-річчя від дня народження Іллі Мечникова / С. Скоробагатько // Сільські вісті. - 2005. - 13 трав. (№55). - С. 5. 1908 року лауреатами Нобелівської премії стали російський та німецький учені Ілля Мечников та Пауль Ерліх. Їх заслужено називають фундаторами імунології - науки про захисні сили організму

Титаренко Л. "До останнього продиху кохав тебе..." [Текст]: 14 лютого - День святого Валентина / Л. Титаренко // Голос України. - 2008. - 14 лют.(№29). - С. 7. Сторіччя тому, 1908 року, видатному науковцю, основоположнику імунології Іллі Мечникову було присуджено Нобелівську премію. Становлення майбутнього теоретика і практика, доктора Кембриджського університету, члена Французької академії медицини та Шведського медичного товариства тісно пов'язане з Україною. На Слобожанщині, поблизу м. Круп'янська, Мечников народився. У Харкові здобув вищу освіту, в Одесі викладав в університеті. Та мало кому відомо, що 13 років свого життя, на зорі великих відкриттів, Ілля Ілліч провів на Черкащині. Ті роки були переломними в його особистій нелегкій долі. Саме тут, у мальовничому українському селі, розквітло його жгуче кохання. Тут він знайшов тепло, душевну рівновагу, підтримку, без яких, хто знає, чи відбувся б як всесвітньо відомий вчений

Щигленко, Евгений. Ученый пессимист [Текст] = http://www.geo.ru/node/41676; http://www.geo.ru/node/41696: главному открытию своей жизни Илья Ильич Мечников обязан простой занозе. Наблюдение за тем, как реагирует организм на инородное тело, подтолкнуло его к открытию, которое было удостоено Нобелевской премии / Щигленко, Евгений // GEO. - 2006. - №7. - С. 131-136. - Оконч. Нач. в №6/2006

Література з фондів МСМБ

Наукові праці Іллі Ілліча Мечникова

Мечников И.И. Избранные биологические произведения [Текст] / И. И. Мечников. - М.: Изд-во Академии наук СССР, 1950. - 798 с.
 

Література про нього

Бендер, Надежда Олександровна. Имена русских людей на карте мира [Текст] / Бендер, Надежда Олександровна; Предисл. Ю.Г.Саушкина; Худож. А.А.Ульянов. - М.: Государственное издательство географической литературы, 1948. - 160 с. - (Русские путешественники).

Зеньковский, Василий Васильевич. История русской философии [Текст]. Т.2, ч.2 / Зеньковский, Василий Васильевич; Сост., послесл., коммент. А.В.Полякова; Худож. Г.В.Смирнов. - СПб.: Эго, 1991. - 269 с.: іл. - (Философское наследие России).

Мазурмович, Борис Миколайович. Невтомні шукачі [Текст] / Мазурмович, Борис Миколайович ; Худож. Р.Багаутдінов. - К.: Радянська школа, 1975. - 120 с. Книжка розповідає про життя і наукову діяльність вчених-зоологів, імена яких є гордістю вітчизняної і світової науки

Мечников, Лев Ильич. Цивилизация и великие исторические реки; Статьи [Текст] / Мечников, Лев Ильич; Сост., предисл., примеч. В.И.Евдокимова; Предисл. Э.Реклю; Худож. Н.А.Груздев. - М.: Прогресс, Пангея, 1995. - 464 с. : іл.

Мечникова О.Н. Жизнь Ильи Ильича Мечникова[Текст].- М.: «КомКнига», 2007 г.- 181 с.

Могилевский Б. Жизнь Мечникова [Текст]: повесть о великом русском биологе / Б. Могилевский ; Худож. Б.П.Бланк. - Х. : Харьковское областное издательство, 1955. - 296 с.

Могилевский Б. И.И.Мечников [Текст]: повесть о трудах и днях великого русского биолога / Б. Могилевский. - Л.: Гос. Изд. Детской литературы, 1950. - 288 с

Могилевский, Борис. Охотники за истиной [Текст]: три повести о великих русских ученых Н.Пирогове, И.Сеченове и И.Мечникове / Могилевский, Борис ; Худож. В.Юдин. - М. : Детская литература, 1968. - 592 с.

Національна академія наук України. Історія української культури [Текст]: в п'яти томах: Наукове видання. Т.5; Кн.3 : Українська культура XX - початку XXI століть: Культура та розвиток науки і технологій в Україні / Під ред. М.Г.Жулинського; Авт.-упор. І.Є.Александрова, В.Г.Бар'яхтар, О.М.Боголюбов та ін. - В суперобкладинці. - К. : Наукова думка, 2013. - 950 с. : іл. –

100 великих украинцев [Текст]: авт.-сост.: Н.Астапенко, О.Барашкова, Л.Дидух [и др.]. - К. : Арий, 2007. - 480 с.

Топоров, Адриан Митрофанович. Мозаика [Текст]: из жизни писателей, художников, композиторов, артистов, ученых / Топоров, Адриан Митрофанович ; Предисл. В.Глотова; Худож. В.С.Соловьев. - К. : Дніпро, 1985. - 127 с. : іл.

Харченко, Татьяна Николаевна. 100 знаменитых людей Украины [Текст] / Харченко, Татьяна Николаевна, Очкурова, Оксана Юрьевна, Рудычева, Ирина Анатольевна. - Харьков : Фолио, 2004. - 511 с.: ил.

Хижняков, Василий Васильевич. Творчество Мечникова и литература о нем [Текст]: библиографический указатель / Хижняков, Василий Васильевич, Г. М. Вайндрах, Н. В. Хижнякова ; Худож. К.П.Яницкий. - М. : Медгиз, 1951. - 192 с.

Шаров, Ігор. Вчені України: 100 видатних імен / Шаров, Ігор. - Від автора: с.5. - 481 с. : іл.

Мечников Ілля Ілліч
(1845-1916)

Біографія

Ілля Ілліч Мечников – яскравий діяч науки, відомий біолог, засновник ембріології, порівняльної патології та мікробіології, талановитий зоолог, лауреат Нобелівської премії.
Ілля Ілліч Мечников народився 3 (15) травня 1845 у маєтку Панасівка в селі Іванівка, нині Куп’янський район Харківської області. Рід дворян Мечникових пов'язаний своїм походженням з сімейством молдавських бояр, серед яких виділяється відома в 17 столітті яскрава особистість Н. Г. Спафарія.
Племінник Спафарія, Юрій Степанович, що переїхав у 1711 в Росію, мав чин мечника; син його прийняв прізвище Мечников. Батько Мечникова - Ілля Іванович, столичний офіцер, був освіченою людиною. Мати, Емілія Львівна, вроджена Невахович, походила з купецького стану. Її батько, єврей, прийнявши в зрілі роки лютеранство, переїхав до Петербургу, відійшов від справ і зайнявся філософією і літературою. Він був вхожий в літературні кола столиці, знайомий з Пушкіним і Криловим. Ілля був п’ятою дитиною в сім’ї.
Дитинство Мечникова пройшло у маєтку батька Панасівці, де у нього прокинулися любов до природи та інтерес до природних наук, який формувався під впливом студента-медика, домашнього вчителя старшого брата Лева.
Шкільна освіта Іллі почалося відразу з другого класу. Але незабаром, закинувши нецікаві предмети, він захопився природничими науками. Вже в п’ятому класі він став учасником наукового гуртка, а через рік перевів книгу Груві «Взаємодія фізичних сил». Наступним кроком в його науковій кар’єрі було написання критичної статті на підручник з геології.
Ще в школі Ілля Мечников був частим гостем на лекціях в Харківському університеті. Це дозволило йому зробити висновок, що продовження навчання буде більш вигідним в Європі. І після закінчення гімназії з відзнакою, він вирушає до Німеччини, в Вюрцбургський університет. Але через деякий час повертається, здивований холодним прийомом і байдужістю. І їде все-таки до Харкова, де поступає на природне відділення фізико-математичного факультету Харківського університету.
Саме в цей період Мечников вперше зіткнувся з теорією Дарвіна. Книгу про природний добір він привіз із Франції і, кілька разів перечитавши її, написав рецензію з декількома критичними зауваженнями. У 1863 році він заявив про своє бажання бути відрахованим з Харківського університету. Незабаром Мечников самостійно освоїв всю навчальну програму і здав екстерном усі іспити.
Наступний рік молодий вчений присвятив експедиції на острів Гельголанд в Північному морі. Там він вивчав різні форми морських тварин.
Невдовзі Ілля Ілліч налагоджує контакти з ученим світом. За порадою знаменитого ботаніка Кона, Мечников влаштувався на роботу до відомого зоолога Лейкарта. Про свої дослідження він успішно доповів на з’їзді вчених у Гіссені, в 1864 році. Талант юного вченого не залишився непоміченим. Завдяки Н.І. Пирогову він отримав стипендію і разом з тим можливість повністю присвятити себе науці, залишивши турботи про матеріальне.
Ілля Ілліч працює в лабораторії Лейкарта, робить кілька важливих відкриттів з життя круглих черв’яків, пізніше він перебирається в Неаполь, де присвячує себе ембріології, працюючи з Ковалевським. На той момент 22-х річний вчений вперше стикається з проблемою з очима. (Цей біль в очах заважав його роботі майже все життя). Підсумками цих праць стали премія Бера, отримана в 1865 році, і захищена у 1867 році дисертація про ембріональний розвиток риб і ракоподібних.
Отримавши докторський ступінь, Мечников почав викладацьку діяльність у Петербурзькому університеті. Нудьгуючи в місті, він часто проводив час з друзями. Саме там він і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Людмилою. Дівчина була хвора на туберкульоз. Наступні чотири роки після весілля всі сили і гроші Мечникова йшли на безрезультатну боротьбу з її хворобою. Після смерті дружини вченому було дуже важко прийти в себе, та й проблеми із зором не давали спокою. Під час душевної кризи він намагався покінчити з собою, але безуспішно.
У 1870 році Мечников перебирається до Одеси, де читає студентам зоологію. Через п’ять років він знову закохується й одружується на студентці. Дівчина була молодша за нього на 13 років. Через деякий час молода дружина хворіє черевним тифом. Мечников у відчаї вводить собі бактерію поворотного тифу. Але подружжя вижили, а на вченому хвороба позначилася мало не благотворно: його зір покращився.
У 1881 році Мечников подає у відставку. Це був своєрідний протест проти політичних репресій. Переїхавши до Італії і поселившись в Мессіні, він продовжує займатися наукою і незабаром робить відкриття, що різко змінило його погляди. Вивчаючи личинки морських зірок, він виявив блукаючі клітини, названі ним фагоцитами, які поглинали чужорідні тіла. Здійснивши декілька досліджень і проводячи паралелі із людським організмом, він відкрив явище «фагоцитоз». Це було першим кроком до побудови ним пізніше стрункої теорії про імунітет.
У 1886 році вчений знову повертається до Одеси, де проводить дослідження і очолює першу в Росії бактеріологічну станцію, яка займається розробкою вакцин проти сказу, холери, сибірської виразки. Однак вченому багато дорікали про відсутності медичної освіти, через що йому довелося знову виїхати за кордон. Деякий час Ілля Ілліч жив у Німеччині, але в 1888 році Луї Пастер допоміг йому створити лабораторію в Парижі. До кінця життя вчений працював там, досліджуючи фагоцитоз і впорядковуючи теорію про імунітет. Він багато писав. Це були просто статті і повноцінні книги. Він намагався довести, що людина може жити набагато довше, ніж це відбувається зараз. Саме Мечников є винахідником сучасного йогурту. Він вважав, що кисломолочні продукти здатні відчутно продовжити життя. У 1908 році Мечников і Ерліх отримали Нобелівську премію за праці по імунітету. А в наступному році Ілля Ілліч повернувся на батьківщину, де продовжував наукову діяльність практично до самої смерті. Помер вчений в 1916 році після кількох інфарктів.

Інтернет -ресурси

http://www.psychiatry.ua/articles/paper348.htm П. Т. Петрюк, И. Ю. Кучма, В. И. Резник
Илья Ильич Мечников. Биографические, научніе и психиатрические аспекты
http://www.imyanauki.ru/rus/scientists/2358/index.phtml І.Мечников
http://n-t.ru/nl/mf/mechnikov.htm І. Мечников
http://vikent.ru/author/163/ І. Мечников
http://ru.osvita.ua/vnz/reports/biograf/23796/ І. Мечников
http://dieta.rv.ua/statti/illya-illich-mechnykov-korotka-biohrafiya/ І. Мечников

Читати праці І. Мечникова он-лайн

http://www.litres.ru/ilya-mechnikov/etudy-optimizma-2/?prx=1745386081&aip=2Keh Етюди оптимізму. Скачати уривок
http://bookz.ru/authors/il_a-me4nikov/etudi-op_888/1-etudi-op_888.html Мечников І.І. Етюди оптимізму .Читати он-лайн
http://psychlib.ru/mgppu/mep/mep-001-.htm «Этюды о природе человека...»