Останнє оновлення: 25.09.2017 р.

«Городецький Владислав. Архітектор з химерами»

липень, 2013 р.

 

Біобібліографічний список літератури

 

До 150-ї річниці від дня народження
Владислава Владиславовича Городецького

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/267-18: «Про відзначення 150-річчя з дня народження Владислава Городецького» Постанова Верховної Ради України від 16 травня 2013 року №267-VІІ


В червні виповнилося 150 років з дня народження видатного українського  зодчого, архітектора-новатора, мисливця, спортсмена Владислава Городецького. 
«Владислав Городецький безсумнівно - київський архітектор. Завдяки йому наше місто збагатилося спорудами, які й донині його прикрашають. Костел Святого Миколая і Караїмська кенаса, музей в античному стилі й прибуткові будинки в стилі модерн, корпуси промислових підприємств та мавзолеї, споруджені Городецьким, свідчать про фахову майстерність зодчого. А його Будинок з химерами дивує і захоплює всіх, хто його бачить.
Архітектор-романтик, пристрасний спортсмен і мисливець, багатогранний і невгамовний Владислав Городецький досягав досконалості в усьому, за що тільки брався. Він був непересічною особою, тому навколо його імені існує багато легенд і домислів. Неодноразово до постаті Городецького зверталися українські дослідники історії та архітектури…»

Марія КАТАЄВА "Хрещатик"

«Він був людиною "абсолютно неординарною" і надзвичайно талановитою. Справжній франт, чепурун і великий любитель епатажу. Він обожнював приголомшувати оточуючих.
Чи не першим у Києві купив автомобіль. Та ще який! Неймовірно модне ландо з відкидним верхом, яке сяяло лаком, сріблом і червоним деревом.
Коли Владислав ГОРОДЕЦЬКИЙ - високий, стрункий, з пікантно закрученими вгору вусами - одягнув шоферські окуляри, довгий шарф, шкіряне пальто і шнуровані черевики з високими халявами, на голову - кепі, а на плече садив улюблену ручну макаку і в такому вигляді вперше виїхав на Хрещатик, навколо відразу зібралася юрба.
Не менше людей хотіли стати свідками того, як ГОРОДЕЦЬКИЙ  підніметься з першими авіаторами в небо. Його так і тягнуло пробувати щось нове. 
Він моделював костюми і взуття не тільки для дружини, а й для театру Соловцова, обожнював робити гравюри і ширми для дам, писав чудові акварельні пейзажі, які купували навіть солідні колекціонери. Видав у 50 екземплярах книгу "У джунглях Африки" з власними фотографіями і штриховими малюнками» http://libterstory.blogspot.com/2013/03/blog-post_14.html
«Навесні 1901 р. за столиком одного з ресторанів зустрілися троє знаменитих київських архітекторів - Владислав Горо­децький, Олександр Кобелєв і Володимир Леонтович. Городецький поді­лився новиною, мовляв, недавно придбав ділянку землі на крутому схилі по вул. Банковій, 10. "Навіщо? - здивувався Кобелєв. - Адже там і бу­дувати неможливо". "Як це неможливо?" - спалахнув Городецький і роз­повів про свій задум спорудити на ділянці великий житловий будинок. У результаті Городецький і Кобелєв побилися об заклад. Свідком взяли Леонтовича. Рівно через два роки у визначені за умовами парі день і го­дину Городецький показував украй здивованим колегам свій шедевр, зго­дом названий "Будинок із химерами"... http://100v.com.ua/ru/node/2412

 

 

 

 

 

 

Владислав Владиславович Городецький

(1863-1930)

Творчий доробок Владислава Городецького - одного з найвідоміших і найпопулярніших київських архітекторів минулого - належить Україні, Польщі та Ірану. Кожна з цих країн може пишатися архітектурною спадщиною, яку він залишив.

Лєшек Дезидерій Владислав Городецький (таким було його повне ім’я) народився 23 травня (за новим стилем - 4 червня) 1863 року в селі Шолудьки на Поділлі, в родинному маєтку Глюзинських, з дому яких походила його мати Леопольдіна. За участь представників двох поколінь Городецьких у польських повстаннях 1831-го і 1863 рр. царський уряд конфіскував їхній подільський маєток Жабокрич. Певно, тому майбутній архітектор успадкував від діда й батька волелюбну і незалежну вдачу щирого поляка-патріота, а мальовничі береги Південного Бугу з дитинства прищепили любов до дивовижної краси природи, рослинного і тваринного світу. Так само з юних літ майбутній зодчий звикав бачити класичну палацову архітектуру подільських маєтків, а потім - взірці європейської архітектури в Одесі, де навчався в реальному училищі св. Павла. Здібності в малюванні, помічені й розвинені педагогами, проторували шлях до Академії мистецтв у Петербурзі. Ще до закінчення курсу наук Городецький почав проектувати й будувати гімназії та училища в Умані і Черкасах. Будинки ці збереглися.
З атестатом класного художника ІІІ ступеня і правом будувати споруди Городецький наприкінці 1890 року приїхав до Києва. Тут минули наступні найкращі тридцять років життя і творчості цієї яскравої, вельми шляхетної особистості. Всебічно обдарований, Владислав Городецький мав хист не тільки до мистецтва та архітектури, а й до активного підприємництва та... стрілецького спорту. Отож одною з перших робіт у Києві стали сажковий павільйон і тир Київського відділу Імператорського товариства правильного, тобто за правилами, полювання, спроектовані Городецьким безкоштовно та побудовані під авторським наглядом на пустирі біля Лук’янівського цвинтаря. Доречно нагадати, що до кола мисливців і тоді належали заможні та впливові особи, а це мало певне значення для кар’єри архітектора-початківця. Однією з ранніх його робіт у Києві виявилась родинна усипальня баронів Штейнгейль на аристократичному кладовищі Аскольдова могила. Мабуть, невипадково, бо один із цих баронів був також завзятим мисливцем.
Потім Городецький мав низку найрізноманітніших замовлень від подружжя заможних російських землевласників Балашових - в їхніх маєтках на Поділлі та Київщині: цукровий завод і будинок управителя в Шпикові, каплиця і зразковий холодильник у Рахнах-Лісових, лікарня і стайні в Мошнах, спиртзавод у Байбузах, шлюзи на річці Вільшаній, дві гімназії та церква у Черкасах.
1894 року не менш важливою для популярності Городецького виявилася участь у проектуванні київських міських каналізаційних мереж - вельми прогресивної технічної новації тієї доби. Потім він проектує та будує корпуси Південноросійського машинобудівного заводу на вулиці Жилянській, 107. Не відмовлявся й від дрібних проектів. Нагадаймо: архітектори, так само як і інженери, лікарі, адвокати, художники, вважалися особами вільної професії, тож на прожиття та утримання родини й помешкання мусили заробляти приватною практикою. Отож, широке коло знайомств було певною запорукою процвітання й добробуту.
1897 року на схилах Черепанової гори відкрилася Київська сільськогосподарська та промислова виставка. Її окрасою стали оригінальні павільйони графів Юзефа та Костянтина Потоцьких, споруджені Городецьким, відповідно - в «мисливському» та неоренесансному стилях (на тому місці тепер НСК «Олімпійський»).
Одночасно Городецький взяв участь у великому містобудівному проекті - розплануванні колишньої садиби професора медицини Ф. Мерінга. Вона займала в центрі міста простір між Хрещатиком, вулицями Інститутською, Банковою та Лютеранською. За проектом Городецького на цій території утворено чотири нові вулиці: Миколаївська (нині - Архітектора Городецького), Ольгинська, Мерінгівська (нині - Заньковецької), Новий провулок (нині - Станіславського) та Миколаївська (Франка) площа. Там за проектами Городецького побудовано на Миколаївській, 13, меблеву фабрику Й. Кімаєра з фешенебельним салоном-магазином (нині - Міністерство юстиції України) та комісіонерство «Работник» (нині - сусідній житловий будинок № 11). До того ж часу належать розкішний прибутковий будинок Л. Бендерського на Великій Васильківській, 25 та цементний завод «Фор» на Кирилівській, 102. Відтак до Городецького прийшла заслужена слава талановитого, діяльного, відомого архітектора, особистості цікавої та непересічної.
Коли Київське товариство старовини й мистецтв заходилося будувати омріяний Міський музей (нині - Національний художній музей України по вулиці Михайла Грушевського, 6), до остаточної розробки проекту і нагляду за будівельними роботами запросили саме Городецького. На кресленнях, що збереглися, стоїть його автограф: «Проектировал архитектор Городецкий по эскизу архитектора Бойцова. Февраль 1898 года». Усіма справами зі спорудження музею опікувався відомий київський цукропромисловець і меценат Богдан Ханенко, а підряд на будівельні роботи дістався також відомому київському підрядникові Леву Гінзбургу, з ким Городецький співпрацював на всіх подальших об’єктах, так само як з гірничим інженером, фахівцем із бетонних набивних паль Антоном Страусом та італійським скульптором Еліа Сала.
Особливо варто згадати Е. Сала, котрий збагатив київську архітектуру скульптурними оздобами з цементу. Останній виробляли з місцевої сировини на згаданому цементному заводі «Фор», одним із власників якого був той самий Городецький. Отож, усі скульптурні оздоби фасадів Музею - знаменитих левів обабіч парадних сходів, алегорію свята Мистецтв у тимпані фронтону тощо - виконав Е. Сала.

Одночасно за проектом і під наглядом Городецького на Ярославовому Валу, 7, було збудовано унікальну не тільки для Києва караїмську кенасу - в екзотичному мавританському стилі. Разом із Сала зодчий демонстрував і знання історичних архітектурних стилів, і вишуканий мистецький смак стилізатора-естета.
На обох будовах ще тривали роботи, коли 1899 року відбулися урочисті закладини та освячення першого каменя в підмурках нового київського римо-католицького костелу св. Миколая на вулиці Великій Васильківській, 75. Городецький ретельно опрацював і суттєво удосконалив конкурсний проект костелу, виконаний студентом Інституту цивільних інженерів Станіславом Воловським, надавши фасадам та інтер’єрам більш рафінованих форм готики. Кошти на будівництво костелу зібрала польська громада Києва, але за браком коштів і через складні гідрогеологічні умови ділянки будівництво храму тривало десять років, і храм було освячено 1909 року...
А вершиною творчості Владислава Городецького, без перебільшення - найоригінальнішою спорудою в місті за сто років - справедливо можна вважати його власний прибутковий будинок по вулиці Банковій, 10.  В травні 1903-го щасливий автор відзначив у ньому своє сорокаріччя. Тут поєдналося все, властиве натурі, хистові, вдачі й можливостям цього зодчого: дбайливе і заощадливе використання коштів за рахунок дешевої, майже непридатної для забудови ділянки землі на крутосхилі та широке кредитування робіт, сміливі інженерні рішення і наслідування рис новітнього стилю модерн, оригінальність форм споруди, розкритої вікнами на всі чотири боки, багатство скульптурних оздоб та вишуканий декор інтер’єрів. Адже тоді, на час першої київської «будівельної лихоманки», яка спалахнула наприкінці ХІХ ст., важко було когось здивувати фасадом, насиченим елементами історичних стилів - на цьому досить добре розумілися архітектори, цивільні інженери, підрядники і, зрештою, замовники. А от влаштувати на фасаді артистично скомпонований «зоопарк» побажав і зумів тільки Городецький. Тут можна побачити голови слонів, косуль та носорогів, двобій орла з пантерою та ящуром, пітона і крокодильчика, модних дівчат і казкових риб, велетенське латаття й гігантських жаб (чи не з родинного Жабокрича?). Оригінальний будинок-мрія, такий собі мисливський замок, виявився своєрідним викликом усталеним, зашкарублим уявленням та поглядам пересічного київського обивателя. Адже в цій споруді все збуджувало уяву: екзотичні, далеко не всім і досі зрозумілі «декадентські» алегорії та ліпні прикраси, реальні й казкові образи рослинного і тваринного світу, розкішні апартаменти з розписами та унікальними камінами й грубами, виготовленими за ескізами скульпторки Єви Куликовської на київському заводі кераміки Йосафата Анджейовського. А ще - сховані в глибоких сутеренах і за підпірним муром льодовні (холодильників ще не було), дров’яники (опалення та приготування їжі — дровами, газу ще теж не було), комори, стайні для коней, екіпажні, кучерські та навіть корівники (дітям - парне молоко!) - комплектно для кожної з чотирьох кращих горішніх квартир. Нагадаймо: за рельєфом ділянки будинок дивиться на вулицю Банкову трьома поверхами, а у двір - шістьма. Цей неперевершений київський шедевр синтезу мистецтв, на жаль, дуже помітно зіпсовано невмілою «реставрацією» - із суціль сірими фасадами. Особливо шкода, що не такий вийшов пітон на розі та не відновили на тому ж розі будинку літеру «Н» - першу в прізвищі польською мовою: Ноrоdесkі. Та все одно, уже сто десять років будинок продовжує не тільки дивувати киян та приїжджих, а й дає поживу для всіляких легенд та вигадок. Адже інтелектуал, оригінальна особистість, а саме таким був Владислав Городецький, завжди дратує посполите оточення своєю вищістю над натовпом. Чого тільки не почуєте в Києві: і про красуню-доньку, яка нібито втопилася, і про якесь парі, про рекламу цементу власного виробництва, про прогулянки Городецького вулицями міста в супроводі екзотичних тварин, про мавпочку чи папугу на плечі, про перший у Києві автомобіль, про польоти на перших аеропланах та різні інші небилиці... Звісно, нічого цього не було! Але, за уявленнями київського міщанства, мусило бути. В усі ці вигадки свято вірять і зараз, бо то, врешті, і є міський фольклор.
Це стосується, зокрема, багатьох мавзолеїв, що збереглися на київських кладовищах та цвинтарях. Частина з них справді належить до доробку Городецького, решта - ймовірно.
На лютеранській дільниці Старого Байкового кладовища донедавна височив готичний шпиль мавзолею родини Вітте.

На Новому Байковому кладовищі зберігся мавзолей Тишевичів - у мавританському стилі та загадковий мавзолей у стилі модерн. На цвинтарі Видубицького Михайлівського монастиря стоїть мавзолей інженера Миколи Лелявського в класичному стилі, а на цвинтарі церкви св. Серафима Саровського в Пущі-Водиці - мавзолей Козакевичів - теж у мавританському стилі.

 

 

 

 

 

Зберігся також оригінальний мавзолей-каплиця в романському стилі, збудований Городецьким 1904 року в селі Печера на Поділлі для родини графа Костянтина Потоцького.
Крім досконалого знання історії мистецтва та архітектурних стилів, Городецькому додавали слави й пристрасне захоплення стрілецьким спортом і полюванням.
Не задовольняючись цілком доступними мисливськими вилазками на Київщині, він здійснив у 1895-1910 рр. низку далеких подорожей - до азербайджанської Ленкорані, Закаспійського краю, Туркестану, Афганістану, Алтаю, Семиріччя і Західного Сибіру, а взимку 1911-1912 рр. - знамените, доступне небагатьом сафарі в Африці. Варто зазначити, що незадовго перед тим широкого розголосу здобули аналогічні подорожі таких відомих осіб, як-от президент США Теодор Рузвельт та волинський магнат граф Юзеф Потоцький. Отож наш київський архітектор став в один ряд з такими уславленими мисливцями. На згадку про цю незабутню подорож він видав розкішну, оздоблену власними малюнками та світлинами книжку

«В Джунглях Африки. Дневник охотника», яка 1914 року побачила світ у Польській друкарні в Києві. Трофеї від усіх численних його мисливських подорожей прикрашали не тільки власне помешкання на Банковій, а й інтер’єри музею полювання на Хрещатику, одним із засновників та щедрих дарувальників якого був Городецький. Мав славу і як стрілець світового класу на різних міжнародних змаганнях у Західній Європі. Привозив звідти чималі грошові премії та призові рушниці. Міг, приміром, аби розважити публіку, поцілити в денце чи горлечко підкинутої вгору обертом пляшки - коли замовлять! Користувався незаперечним авторитетом як знавець стрілецької зброї та мисливських собак, завжди входив до складу різних журі. А ще вважався не менш авторитетним членом «комісії з питань краси міста» при Київській думі, був членом журі міжнародного конкурсу на проект пам’ятника Тарасові Шевченку в Києві - ось якими були його заслуги...
Владислав Городецький був одружений з дочкою відомого київського підприємця німецького походження Корнелією Марр (1871-1962). Мав також успіх і як дизайнер вбрання та ювелірних прикрас для власної дружини. Вони мали двох дітей, дочку звали Гелена.
Революційні події 1917-1921 рр. змусили Городецького залишити Київ та емігрувати до незалежної Польщі. Там він працював у Міністерстві громадських робіт, розробив проект балтійського курорту Хель, займався реставрацією старовинного палацу Вишневецьких у Вишнівці на Тернопільщині. У 1924-1928 рр. очолив проектне бюро, створене для розвитку комунального господарства кількох польських міст на кошти від інвестицій, наданих американською фірмою Неnry Ulen & Co. За проектами Городецького було побудовано торгові ряди й водогінні споруди в місті Пьотркув-Трибунальський, казино в Отвоцьку, критий басейн у Згіржу. Все це збереглося і справно служить новим поколінням.
Гідно поцінувавши художні та організаторські здібності митця-архітектора, ця американська компанія 1928 р. запросила його до Ірану - на посаду головного архітектора «Синдикату зі спорудження Перських залізниць». За проектами Городецького побудовано в Тегерані залізничний вокзал, який діє й досі. На дозвіллі зодчий ще здійснив мисливську подорож до іранського Мазендарану — південного узбережжя Каспійського моря. Але 3 січня 1930 року від серцевого нападу Лєшек Дезидерій Владислав Городецький одійшов у вічність. Похований у Тегерані.
Творчість, а надто життя славетного архітектора В. Городецького за радянських часів не досліджувалися й не популяризувалися. «Провиною» зодчого вважався факт еміграції до «панської» Польщі.

Лише двадцять років тому, з нагоди 130-річчя від дня народження митця, кияни мали нагоду публічно вшанувати його пам’ять. Тоді перший поверх на Банковій, 10, був доступний для публіки, хоча решту будинку все ще займала нещодавня ЦК-овська поліклініка № 1. Отож 4 червня 1993 року в колишній квартирі Городецького науковці Музею історії Києва встановили портрет Зодчого, обрамовували його зображеннями кращих творів архітектора та прикрасили живими квітами в національних кольорах: блакитно-жовті іриси-півники символізували Україну, де народився і провів більшу частину життя ювіляр, а білі й червоні півонії - Польщу, вірним сином якої він був завжди. В акції взяли участь представники київської інтелігенції, а також дипломати посольств Республіки Польща та Ісламської Республіки Іран.
Відтоді для нас розпочалося повернення із забуття Владислава Городецького та його творчості. Тепер це називається «розкруткою», і можна згадати зроблене. На прохання Музею історії Києва співробітники Посольства України в Ірані того ж 1993 року розшукали й упорядкували місце поховання Городецького на тегеранському римо-католицькому цвинтарі Долаб. Там на сірому камені викарбувано його рідною польською мовою:

S. † P.
WLADYSLAW LESZEK
HORODECKI
PROFESOR ARCHITEKTURY
UR. 23 MAJA 1863 ZMARL 3 STYCZNIA 1930
NIECH MU OBCA ZIEMIA
BEDZIE LEKKA

Тобто: «Світлої пам’яті Владислав Лєшек Городецький, професор архітектури. Народився 23 травня 1863 р. — помер 3 січня 1930 р. Нехай йому чужа земля буде легкою».

Популярності доробку Зодчого сприяли вечори пам’яті, численні публікації в періодиці, особливо - телевізійні фільми, авторами яких були Валентин Соколовський (1993 року — вперше), Алла Волошина, Володимир Хмельницький, Галина Крюкова, Іванна Чередниченко, Тамара Якименко, Тетяна Куликівська, Олександр Візгін, Вєслав Романовський (Польська телевізія).
Ще 1999 року в серії «Бібліотека Музею історії міста Києва» видавництво «Кий» випустило у світ монографію автора цих рядків під назвою «Архітектор Городецький. Архівні розвідки». Здійсненню видання посприяли українські благодійники та Польський інститут у Києві. Того ж року Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека ім. В. Заболотного опрацювала й видала бібліографічний покажчик «Владислав Городецький».
2004 року завершилося оновлення будинку на Банковій, 10 (оглянути його всередині тепер можна на екскурсіях, які провадить Музей історії Києва), а в Пасажі на Хрещатику, 15, урочисто відкрито бронзову скульптуру В. Городецького (автори В. Багаліка та В. Щур). Встановлено пам’ятник землякові й у місті Немирові Вінницької області (автор Я. Куленко), розроблено туристичний маршрут по місцях, пов’язаних з життям і творчістю Городецького на Вінниччині.
У травні 2005-го, з нагоди 75-х роковин смерті Зодчого, в Тегерані вшанували його пам’ять міжнародною науковою конференцією, покладанням квітів і запаленням свічок на могилі Городецького. В заходах взяли участь іранські історики, дипломати Посольств України та Республіки Польща в Ісламській Республіці Іран, а також останній із родичів Зодчого — Ярослав Городецький (нині, на жаль, уже покійний) та автор цих рядків.
До популяризації творів Городецького активно долучилося також київське видавництво «Грані-Т»: 2008 р. вийшов друком розкішний фотоальбом «Городецький. Виклик будівничого», а 2011 р. — путівник «Тринадцять київських зустрічей з Городецьким».
До 150-річчя від дня народження Зодчого видавництво «Кий» підготувало друге, виправлене і майже удвічі розширене видання «Архітектор Городецький. Архівні розвідки».
Знають і шанують доробок Зодчого й у Республіці Польща.
Пам’ять про Владислава Городецького — одного з найцікавіших архітекторів ХХ ст. - жива...

Дмитро МАЛАКОВ, джерело: «День»

Бібліографія статей
(Подано у зворотній хронології)
2013

Україна. Верховна Рада. Про відзначення 150-річчя з дня народження Владислава Городецького [Текст] = http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/267-18: Постанова Верховної Ради України від 16 травня 2013 року №267-VІІ // Голос України. - 2013. - 25 трав. (№96). - С. 7.

*

Малаков, Дмитро. Неперевершеному Городецькому - 150! [Текст] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/kultura-osobistist/neperevershenomu-gorodeckomu-150  / Малаков, Дмитро // День. - 2013. - 17-18 трав. (№82-83). - С. 22. Волею долі та історичних реалій, творчий доробок Владислава Городецького - одного з найвідоміших і найпопулярніших київських архітекторів минулого - належить Україні, Польщі та Ірану. Кожна з цих країн може пишатися архітектурною спадщиною, яку він залишив. А ми вкотре згадуємо його, цього разу - з нагоди 150-річчя від дня народження
 

Пам’ятник Городецькому в київському Пасажі

 

Сироткіна А. Дивовижний Городецький [Текст] / А. Сироткіна // Голос України. - 2013. - 1 черв. (№101). - С. 12. Триває ІV етап усеукраїнської акції "7 чудес України", у якому протягом 2013 року змагатимуться архітектурні об’єкти Києва

2012

Мальчик, Нина. Владислав Городецкий: молчание химер [Текст]: погожим июньским днем 1903 года у дома №10 на Банковой улице собралось едва ли не полгорода. Зрелище, представшее глазам киевлян, поражало воображение / Мальчик, Нина // Караван историй. - 2012. - №1. - С.154-167.

Криконюк К. Тегеран. Химери Городецького [Електронний ресурс] = http://www.umoloda.kiev.ua/number/2094/164/74636/: «УМ» спробувала з’ясувати, що саме спроектував у Іранi польсько–український архiтектор, а якi творiння помилково приписують йому / К. Криконюк // Україна молода. - 2012. - 21 черв. (№89).  Про Владислава Городецького написано чимало. В Україні він залишив нам у спадок понад тридцять будинків, деякі з яких стали самобутніми символами, своєрідними візитними картками міст, наприклад, як Будинок iз химерами на вулиці Банковій у Києві. Найменш досліджений етап творчості архітектора, мисливця і загалом загадкової особистості припадає на останнє десятиліття його життя. Відомо, що з приходом більшовиків у 1920 році Городецький емігрував до Польщі, де очолив проекторське бюро американської фірми «Генрі Улен і К°». За його кресленнями було збудовано водонапірну вежу й торгові ряди в Пьотркові Трибунальському, м’ясокомбінат у Любліні, лазню у Згіржу та будинок казино в Отвоцьку. У 1928 році на запрошення цієї ж компанії він переїхав до Персії й обійняв посаду головного архітектора «Синдикату зі спорудження Перських залізниць». Але повернутися на батьківщину не судилося: 3 січня 1930 року Владислав Городецький відійшов у вічність. Якими були два роки життя у східній країні? Чи насправді Городецький збудував там готель, шахський палац, залізничний вокзал, театр? Де в сучасному Ірані з його недбалим ставленням до не те що чужинської, а й власної культурно – історичної спадщини шукати свідчення будівельних проектів польсько – українського архітектора? Як не прикро, та у відповідь маємо тільки міфи, перекази, здогади й припущення, які, однак, можуть стати поштовхом до нових відкриттів

2009

Лабунська І. Готична перлина святкує ювілей [Текст]: костелу Святого Миколая виповнилося 100 років / І. Табунська // Хрещатик. - 2009. - 8 груд.(№171). - С. 2. Сто років тому в Києві освятили одну з найвеличніших архітектурних окрас міста - костел Святого Миколая. Готична споруда досі викликає захват у киян та гостей столиці. З ювілеєм храму громаду Римо-католицької церкви привітав мер Києва Леонід Черновецький. Сьогодні вірні мають змогу лише частково використовувати будівлю костелу за її основним призначенням

2006

Янковая О. Дом с химерами [Текст]: легенды и были / О. Янкова // Натали. - 2006. - №1. - С. 206-211. Історія найвідомішого будунка Києва

Іваницька, Н. Архітектор з хімерами [Текст]/ Н. Іваницька // Міжнародний туризм. - 2006.-черв-лип(№3). - С.94-98. - Архітектор Городецький та його "Будинок з химерами".

Мельник В. Батько "химер" [Текст]: у Немирові відкрили пам'ятник Владиславу Городецькому / В. Мельник // Україна молода. - 2006 .- 18 лип.(№128). - С.13. Безліч уз пов'язувало уславленого архітектетора Владислава Городецбкого із Поділлям, а зокрема з Немировом та його околицями

2007

Стахурська, Т. Незрівнянна насолода [Текст] / Т. Стахурська // Культура і життя. - 2007.- 3 січ.(№1). - С.3. Концертну діяльність Національний будинок органної та камерної музики України розпочав у лютому 1981 року, тобто цього року колектив святкував 25-річчя свого існування

2005

Малаков, Д. "Нехай йому чужа земля буде легкою" [Текст] : за радянських часів життя і творчість Городецького не досліджувалося й не популяризувалося, оскільки 1920 року емігрував до Польщі. Життєвий шлях завершив у далекому Ірані. Найкращі його твори саме в Києві - міський "музей з левами", римсько-католицький костьол св. Миколая, караїмська кенаса та власний будинок на Банковій, 10 / Д. Маликов // Столиця. - 2005. - 10-16 черв.(№23). - С.29.

Мокроусова, О. Київ, якого немає [Текст]: зараз столиця виглядала б абсолютно інакше, якби міська управа реалізувала хоча б половину пректів, що перемогли в архітектурних конкурсах дореволюційного Києва / О. Мокроусова // Контракти. - 2005.-4черв(№27). - С.42-46.

Стахурська, Т. Незрівнянна насолода [Текст] / Т. Стахурська // Культура і життя. - 2007.- 3 січ.(№1). - С.3. Концертну діяльність Національний будинок органної та камерної музики України розпочав у лютому 1981 року, тобто цього року колектив святкував 25-річчя свого існування

Ткачук, М. "Химерна" резиденція [Текст]: кореспонденти "УМ" бачили, де президент України приймає почесних гостей / М. Ткачук // Україна молода. - 2005.-2лип(119). - С.2

2003

Кальницкий, Михаил. Возрождение "дома с химерами" [Текст]: на протяжении последних месяцев строители и художники-реставраторы обновляют известный всем киевлянам "дом с химерами". Скоро он будет превращен в парадную резиденцию. Ровно век назад, летом 1903-го, здесь тоже суетились десятки рабочих. Они спешили закончить оформление роскошных, "барских" помещений. : Знаменитому зданию Городецкого исполнилось 100 лет. / Кальницкий, Михаил // Киевские ведомости. - 2003.- 19 серп. (№ 179). - С. 6

Ніколаєнко Р. Химери на 177 палях [Текст]: завершується реставрація однієї з таємничих споруд Києва - Будинку із химерами, що на вулиці Банковій,10. Колишнього помешкання архітектора Городецького, а нині - державної резиденції / Р. Ніколаєнко// Вечірній Київ. - 2003.- 5 лист. (№164). - С. 5. Реставрація Будинку із химерами

2002

Наждак С. Будинок з кам'яними химерами. й однією живою [Електронний ресурс] = http://www.pravda.com.ua. // Укр. правда. - 2002. - 9 січ.

2001

Булгаков М. В.В. Городецький - зодчий і мисливець [Текст] // Вітчизна. - 2001.- № 1/2.- С. 149-150

2000

Галайба В. Караїмська кенаса [Текст] // Україна.- 2000. - № 2. - С. 24. Культова споруда, побудована за проектом В. Городецького.

1999

Ковтанюк Н., Шовкопляс Г. Скарбниця історичної пам'яті України [Текст]: Національному музею історії України -100 років  // Київ. старовина. -1999. - № 4.- С. 64-65. Будинок музею зведено за проектом В. Городецького.

Костін В. Фауни в бетоні й детектив модерну [Текст] // Київ. - 1983. - № 9. - С. 162-164.

1998

Зонова І. Палац іранського шаха будував наш Городецький [Текст] // 33 канал. _ 1998. - 11 черв.- С. 8.

-Кальницкий М. Дом с химерами на Банковой [Текст]: старые легенды и новые факты // Киев. ведом. - 1998. - 8 июня. - С. 18. Маєток В. Городецького

Никонорова О. Останній притулок Владислава Городецького [Текст] // Урядов. кур'єр. _ 1998. _ 21 лип. _ С. 10. Могила «професора архітектури» на цвинтарі Долаб у Тегерані.

Омельченко В. Архітектурні казки Владислава Городецького [Текст] // Укр. газ. - 1998.- 21 трав.- С. 5.

Малаков Д. Киянин у джунглях Африки [Текст] // Ліс. і мислив. журн. - 1996. - № 2. - С. 40-42.

Кузьмук В. Київська «симфонія» архітектора Городецького [Текст]  // Культура і життя. - 1994. - 24 груд. С. 6.

 

Список літератури про життя і творчість

В’ячеслава Городецького

«Він привніс таємницю в атмосферу міста. Як відомо, будував на складному рельєфі, де ніхто не хотів будувати. Крім того, застосовував цемент - новий на той час матеріал. Інакше кажучи, він був ще й новатором!»

Надія ТИСЯЧНА, «День»

Городецький. Виклик будівничого [Текст]: альбом / Текст, арх. мат. та приміт. Д.Малакова; Післям. С.Кримського; Перекл. англ. Є.Новікової; Фотогр. З.Білаш, А.Довбуша, О.Крушинської, О.Курмазова, М.Іващенка. - К. : Грані-Т, 2008. - 176 с.

Єрмаков, Володимир Дмитрович. Київ вчора, сьогодні, завтра [фотоальбом] / Єрмаков, Володимир Дмитрович ; Упорядн. В.Д.Єрмаков; Авт. тексту Олеся Кравець; Фото Б.О.Мінделя; Під ред. Н.С.Павловської; Художн. А.Л.Нарінська; Корект. С.І.Гайдука; Рецензент: канд.архіт. С.К.Кілессо. - К. : Мистецтво, 1982. - 243с.

Ерофалов-Пилипчак, Борис Леонидович. Архитектура имперского Киева [Текст] / Б.Л. Ерофалов-Пилипчак. - К. : А.С.С., НДIТIАМ, 2000. - 192 с.

Ільченко, Олесь. Місто з химерами [Текст] / Ільченко, Олесь. - К. : Грані-Т, 2009. - 160 с.

Захарченко, М. Київ тепер і раніше [Текст] / М. Захарченко ; Худож. В.Тройніков. - Репр. изд.1888 р. - 294 с.

Історія українського мистецтва [Текст]: У 6 т. _ Т. 4: Мистецтво другої половини ХІХ-ХХ століття. _ К.: Голов. ред. УРЕ, 1970. _ 443 с.

Киев: город и его достопримечательности [Текст] : фотокнига-гид / Авт. текста Л.Федорова; Фотогр. В.Жидченка [и др.]. - К. : Спалах, 2000. - 96 с.

Кудрицький А.В. Київ. Iсторичний огляд [альбом] = Києву - 1500 років : Карти, iлюстрацiї, документи / А. В. Кудрицький ; Під ред. А.В.Кудрицького; Художн. Писаренко В.І.; Корект. С.Я.Гапонової; Наукові конс.: докт.іст.наук П.П.Толочко, канд.істор.наук І.Л.Бутич, канд.архіт. В.П.Дахно; Авт.-сост. Ю.С.Асєєв, М.П.Бажан, Т.В.Главак, А.Ф.Денисов, О.М.Маринич. - К. : Голов. ред. Укр. рад. енциклопедiї, 1982. - 232 с.

 

Малаков, Дмитро Васильович. Архітектор Городецький [Текст]: архiвнi розвiдки / Дмитро Васильович Малаков. - К. : Кий, 1999. - 240 с. : iл.

Малаков, Дмитро. Тринадцять київських зустрічей з Городецьким [Текст] : Путівник / Дмитро Малаков. - К. : Грані-Т, 2011. - 64 с.

Мельничук, Георгій. 1000 незабутніх імен України [Текст] : науково-популярне видання / Мельничук, Георгій ; Худ. Ю.А.Демидьонок. - К. : Школа, 2005. - 288 с.

Печерськ очима віків [Текст]: Фотоальбом / Упорядк. та текст А.М.Макарова; фотогр. С.В.Тарасов. - К. : Довіра, 2001. - 112 с.

Рильський М.Т. Дім Городецького [Текст]: вірш // Рильський М.Т. Зібр. тв. - К., 1983. - Т. 2.- С. 165-166.

100 великих украинцев [Текст] / авт.-сост.: Н.Астапенко, О.Барашкова, Л.Дидух [и др.]. - К. : Арий, 2007. - 480 с.

100 найвідоміших шедеврів України [Текст]. - К. : Автограф, 2004. - 496 с.,

Шулькевич, Михаил Миронович. Киев [Текст]: архитектурно-исторический очерк / Шулькевич, Михаил Миронович, Дмитренко, Талида Даниловна. - 6-е изд., перераб. и доп. - К. : Будівельник, 1982.

Печерськ очима віків [Текст] : Фотоальбом / Упорядк. та текст А.М.Макарова; фотогр. С.В.Тарасов. - К. : Довіра, 2001. - 112 с.

Ясиевич, В.Е. Архитектура Украины на рубеже XIX-XX веков [Текст] : Монография / В. Е. Ясиевич. - К. : Будивэльнык, 1988. - 184 с.

 

Фільмографія

 

Гра долі [Оптичний диск]: серіал документальних фільмів. Збірка №12 : художники і архітектори в культурі України / Автори сценарію Н. Сопіт, В. Вітер, В. Образ та інш., ведуча Н. Сопіт. - К. : ВІАТЕЛ, 2005-2008.

http://www.ex.ua/view/6280630 «Історії міста.» Владислав Городецький

Архітектурні роботи В.В. Городецького, створені впродовж  життя

У творчості В.  Городецького спостерігається вживання різноманітних стильових напрямків і розвиток від неоренесансу, необароко, неоампіру, неоготики, неомусульманського і неоросійського стильових напрямків на перших етапах діяльності до зрілого модерну і модернізації історичних стилів у наступному.

На замовлення Київського учбового округу збудував прогімназію в Умані (1889 - 1890 рр.).

В 1891-1920 pp. працював у Києві, де були спроектовані й збудовані:

Усипальня родини баронів Штейнгейль біля Аскольдової могили (поч. 90-х років),

Корпуси (шість) Південно-Російського машинобудівного заводу на вул. Жилянській, № 107 (1895 -1896 pp.),

 

Єврейська гімназія в Черкасах

 

Будинок Київського відділення Російського сільськогосподарського комісіонерства "Работник" на вул. Миколаївській, № 11-а (1896 - 1897 pp.,),

Будинок меблевої фабрики Й. Кімайєра на вул. Миколаївській, № 13 (1895 - 1897 pp., співавтор М. Клуг),

Оздоблення інтер'єрів готелю "Континенталь" і театру Соловцова (1897 p.),

Прибутковий будинок Л. Бендерського на вул. Великій Васильківській, 25 (1897 р.),

Надбудова будинку страхового товариства "Росія" на Хрещатику № 28/2 (1897 p.),

Служби садиби П. Попова на вул. Великій Васильківській № 3 (1897 p.).

На Всеросійській сільськогосподарській і промисловій виставці 1897 р. в Києві були експоновані, виконані Городецьким:

Дерев'яний павільйон гр. Юзефа Потоцького,

Дерев'яний павільйон гр. Костянтина Потоцького,

Павільйон В. Кочубея,

Гірничий павільйон у вигляді копальні;

У подальшому було виконано:

Добудова й надбудова будинку Л. Ревуцької на вул. Володимирській № 30 (1898 p.),

Цементний завод "Фор" на Куренівці (1898 p.),

Музей старожитностей і мистецтва (1897 - 1900 pp., з використанням проекту архіт. П. Бойцова, керував будівництвом В. Ніколаєв, оздоблення - ск. Е. Саля),

Караїмська кенаса на вул. Ярославів Вал № 7 (1899 - 1900 pp., майстерня ск. Е. Саля),

Комплекс споруд Російського страхового товариства на Хрещатику (1903 p.),

 

                  Миколаївський костел на вул. Великій

                    Васильківській № 75 (1899 - 1909 pp.

з Будинок причту Миколаївського костелу (поч. XX ст.),  

Власний будинок, так званий "з химерами" на вул. Банковій № 10 (1901 - 1903 pp., ск. Е. Саля),

Павільйон товариства правільного полювання на Старо-Житомирській дорозі біля Лук'янівського кладовища (1911 p.),

Мавзолей родини Вітте на Старому Байковому кладовищі (1904 p.),

 

 

 

 

 

 

 

 

Мавзолей інженера М. Лялевського на цвинтарі Видубицького монастиря (1905 p.),
Мавзолей В. Козакевича в Пущі-Водиці (1913 p.),

Ймовірно - мавзолеї лікаря Тишевича і невідомої родини на Новому Байковому кладовищі (поч. XX ст.).

Розробляв конкурсний проект Київської контори Державного банку в Києві (1901 p., не здійснений).

Приймав участь у проектуванні споруд Подільської станції міської каналізації на вул. Ратманського № 23 (кін. XIX ст.).

Проектував для інших населених місць і збудував:

Цукроварний завод Балашова і будинок управителя в Шпикові на Поділлі (поч. 90-х років, не збереглись),

Холодильник і каплицю у с. Рахни-Лісові (поч. 90-х років),

На замовлення К. Балашової Олександрівську винокурню біля с. Байбузи (1893 p.),

Комплекс лікарні в Мошнах (1894 p.),

Стайні Мошногородищенського маєтку (1895 p.),

Шлюзи на р. Вільшаній біля с Старосілля (1895 - 1896 pp.),

Проекти костелу в Мошнах і перебудови палацу М. Воронцова на Мошенських горах (1895 - 1896 pp.),

Власна вілла в Євпаторії (1901 p.),

Вілла О. Добровольського біля с. Тулин на Житомирщині (1904 p.),

Жіноча гімназія у Черкасах (1903 - 1905 pp.),

Церква в Черкасах (не збереглась),

Торговельні ряди в Черкасах (не збереглись),

Мавзолей-каплиця Костянтина і Яніни Потоцьких у с. Печара на Поділлі (1904 p.),

Пам'ятник Олександру II в Черкасах (1911 р., не зберігся),

Власний завод вуглекислоти і штучного льоду в Сімферополі (поч. XX ст.),

Мавзолей Ледуховського і надгробок на братській могилі в Катеринодарі

(поч. XX ст.).

Трамвайне депо в Києві на Лукянівці

 

 

 

 

 

Приймав участь у будівництві Всеросійської виставки в Києві 1913 р. (архіт. Ф. Вишинський, М. Шехонін та інші).

Активно займався підприємництвом. Був співвласником цементного заводу "Фор" у Києві, власником заводу вуглекислоти в Сімферополі.

У пореволюційний час залишив Україну, переїхав до Польщі, де спроектував курорт в Хелю, реставрував замок у Вишнівці, збудував критий ринок і водогінну вежу в Пьотрикові Трибунальському,

 

 

 

 

 

 

          Казино в Отвоцьку,                                     Лазня та басейн  в Згіржу.

1928 р. переїхав до Ірану, де в Тегерані спорудив залізничний вокзал і Палац шаха, спроектував театр і готель.

За матеріалами:

Володимир Тимофiєнко Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть.

Біографічний довідник

 http://alyoshin.ru/Files/publika/timofienko/tim_zodchi_009.html#gorodetsky

Вшанування пам`яті архітектора В. Городецького

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Погруддя В. Городецького у Ніжині

Акція «7 чудес Києва», до числа фіналістів якої увійшли творіння В. Городецького - Будинок з химерами, Караїмська кенаса, Миколаївський костел, Національний художній музей. Детально про акцію дивіться на сайті  http://7chudes.in.ua/

Ювілейна монета Національного банку України

 

Присвячена несподіваній за художнім задумом і новітніми конструкціями споруді зі скульптурним оформленням на міфологічні та мисливські сюжети, збудованій на початку ХХ століття, та 150-річчю від дня народження її автора - Владислава Городецького, архітектора, блискучого інженера, мандрівника, підприємця.

 

На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України, напис півколом НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ, під яким (праворуч) рік карбування монети - 2013; на тлі будинку з химерами зображено портрет з написом півколом

В. ГОРОДЕЦЬКИЙ, ліворуч від якого - роки життя архітектора 1863-1930, над якими номінал - 10 ГРИВЕНЬ.

На реверсі монети на дзеркальному тлі контуру будинку з химерами рельєфно зображено фрагмент скульптурної композиції, що прикрашає фасад будівлі; вертикально на дзеркальному тлі розміщено факсиміле архітектора, унизу праворуч півколом розміщено напис БУДИНОК З ХИМЕРАМИ.

Серія: Пам'ятки архітектури України www.bank.gov.ua/control/uk/currentmoney/cmcoin/details;jsessionid=079CACC425C809F12D2CD086DF2B5632?coin_id=570

Художник: Кузьмін Олександр, Скоблікова Марія

Скульптор: Іваненко Святослав, Дем`яненко Анатолій

Вартість: 575 грн:

Дата введення в обіг: 15 травня 2013 www.bank.gov.ua/control/uk/currentmoney/cmcoin/details;jsessionid=079CACC425C809F12D2CD086DF2B5632?coin_id=570

 

Вулиця Городецького в Києві

1996 року чудова вулиця в центрі Києва, яку сто років перед тим він розплановував, творив на ній, мешкав тут - отримала нову назву: вулиця Архітектора Городецького

 

Вулиця Городецького в Києві на Печерську

Інтернет ресурси

http://www.day.kiev.ua – сайт газети «День»

http://www.ukurier.gov.ua – сайт  газети «Урядовий кур’єр»

http://www.dt.ua  – сайт тижневика «Дзеркало тижня»

http://www.umoloda.kiev.ua – сайт газети «Україна молода»

http://kreschatic.kiev.ua – сайт газети «Хрещатик»

http://www.golos.com.ua – сайт газети «Голос України»

http://www.eveningkiev.com/ – сайт газети Вечірній Київ

http://www.silskivisti.kiev.ua – сайт газети „Сільські вісті”

http://100v.com.ua/ru/node/2412 Владислав Городецький

http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=418 Архітектор з химерами

http://www.umoloda.kiev.ua/number/2094/164/74636/ Тегеран. Химери Городецького «УМ» спробувала з’ясувати, що саме спроектував у Іранi польсько - український архiтектор

http://krasnews.at.ua/news/150_rokiv_tomu_narodivsja_znamenitij_arkhitektor_vladislav_gorodeckij/2013-06-04-2873 150 років тому народився знаменитий архітектор Владислав Городецький

http://news.ua/593649/vladislav-gorodetskiy-znametyy-kievskiy-arhitektor-6-foto/ В. Городецький

http://kiyany.obozrevatel.com/news/2006/7/24/20067.htm архітектор, підприємець і митець

http://www.alyoshin.ru/Files/publika/malakov/malakov_gor_14.html Дмитро Малаков . Архітектор Городецький. Мавзолеї

http://www.umoloda.kiev.ua/regions/66/0/200/  У Немирові, на батьківщині, відкрили пам'ятник Владиславу Городецькому

http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/4306/art/1374000177.html Вся правда про Городецького

http://pres-centr.ck.ua/tape/29476/  У Черкасах руйнуються історичні будівлі за проектом Городецького

http://vikka.ck.ua/ua/news.php?bl=1&pid=6&view=1597  Будинок Городецького "заштукатурили" під меню "Боттічеллі"

http://libterstory.blogspot.com/2013/03/blog-post_14.html#!/2013/03/blog-post_14.html Владислав Городецький

http://prostir.museum/ua/event/582  Презентація книги Дмитра Малакова «Архітектор Городецький. Архівні розвідки»

http://www.grad.kiev.ua/apticles/opposite.html  Бабушкін С. В архітектурі, як і в політиці повинна бути опозиція

http://www.kreschatic.kiev.ua/?id=2000&page=6  Седик О. Резиденція для урядових прийомів... у будинку з химерами

http://www.library.vn.ua/publications/2003/gorodetskiy.html  Архітектор століття

http://www.oldkyiv.org.ua/data/gorodetsky.php?lang=ua   сайт історії Києва

http://libterstory.blogspot.com/2013/03/blog-post_14.html  Владислав Городецький

 

Бібліографи-укладачі:    Мілашенко Т.І.

                                            Фоміна Н.І.

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest

НАШІ НАГОРОДИ

Допоможіть молодіжній бібліотеці

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці - Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки): (044) 288-23-36

ВГОРУ