Останнє оновлення: 23.10.2017 р.

І.П. Котляревський - фундатор української культури

листопад, 2013 р.

До 110-ї річниці встановлення пам’ятника І.П.Котляревському у Полтаві

Тематичний бібліографічний покажчик

12 вересня 1903 року в Полтаві, після 20 років підготувань, відкрито пам`ятник Івану Петровичу Котляревському. Знакова, для української культури, подія стала справжнім святом української інтелігенції. Свято ознаменувалося хвилею відкритих сміливих виступів на захист української мови та культури. За часів розгулу царської реакції та жорстоких утисків всього українського, побудова пам’ятника українському поетові – вже була подвигом.

До 110-ї річниці встановлення в місті Полтава першого в історії пам’ятника українському письменнику, драматургу, поету, основоположнику сучасної української літературної мови Івану Котляревському МСМБ „Молода гвардія” підготувала тематичний бібліографічний покажчик «Фундатору української культури».

 

 

 

Бібліографічне видання складається з розділів:

Історія відкриття пам’ятника автору «Енеїди» Івану Котляревському
Бібліографія статей до річниці відкриття пам’ятника Івану Котляревському
Біографія І Котляревського
Бібліографія статей:
«Життя Івана Котляревського»
«Творчість Івана Котляревського»
Твори Івана Котляревського із фондів МСМБ «Молода гвардія»
Книги про життя та творчість Івана Котляревського із фондів МСМБ «Молода гвардія»
Вшанування пам’яті Івана Котляревського
Інтернет-ресурси

Окрім бібліотечного сайту, покажчик для вашої зручності, розміщено на інтернет - сервісі CALAMEO: http://ru.calameo.com/books/002002856d2cf34eede90

Історія відкриття пам’ятника автору «Енеїди» Івану Котляревському

Урочистості біля пам’ятника Івану Котляревському. 1903 рік. Фото з архіву літературно-меморіального музею  І. П. Котляревського
Про історію відкриття пам’ятника розповідає провідний науковий співробітник меморіального музею І. П. Котляревського Євгенія Стороха.
1903 року це була подія не лише для нашого міста, України, а й для всього слов’янського світу. У ХІХ столітті в Україні з’явилося лише кілька пам’ятників – Володимиру Великому в 1853 році, Богдану Хмельницькому в 1888-му тощо. Поетів і прозаїків таким чином не увічнювали взагалі. Тож коли на початку 1880-х виникла ідея звести повноцінний пам’ятник Івану Котляревському, це сколихнуло інтелігенцію не лише в Україні, а й українську діаспору в Москві, Санкт-Петербурзі. На початку 1890-х років Полтавська міська дума взяла в урядових колах Росії дозвіл на те, щоб розпочати збір доброчинних пожертв на будівництво пам’ятника. Залучили до роботи кращого скульптора, нашого краянина Леоніда Позена. Дозволи з Петербурга надходили дуже повільно. Було багато дискусій щодо місця встановлення пам’ятника. Лунали пропозиції поставити його в Петровському сквері навпроти Краєзнавчого музею, на вході до Корпусного саду, на Подолі, поблизу садиби Котляревського… Зрештою, погодилися на колишній Протопопівський бульвар.

Пам’ятник Котляревському – істинно народний. Кошти збиралися протягом 1895-1898 років. Всього було зібрано 11768 крб. 67 коп. Урядова казна не дала жодної копійки. Гроші надходили з усієї України. Значну суму зібрала українська громада Санкт-Петербурга. Архітектор і скульптор зробили всю роботу безкоштовно. Майже на благодійницьких засадах було вирізано й постамент з цільнокам’яних брил дніпровського граніту. На початку 1903 року роботи завершили й місто почало готуватися до свята. Міська влада взялася за вирішення організаційних питань, підключилися громадські діячі. На Галичину, Волинь, Москву, Петербург, Буковину, Західну Європу були розіслані численні запрошення. Приїхало багато письменників, громадських діячів: Василь Стефаник, Леся Українка, Олена Пчілка, Борис Грінченко, Христя Алчевська, Михайло Старицький та інші. 30 й 31 серпня та 1 вересня Полтава була залита сонцем, ніби сам Бог благословляв цю подію. До речі, на час святкування у місті позачиняли всі крамниці. По місту ходили лише крамарі, які продавали твори Котляревського та парфуми «Наталка Полтавка». 30 серпня 1903 року урочистості розпочалися панахидою на могилі «батька української літератури». Зійшлося багато городян. Урочиста процесія пройшла Кобеляцьким шляхом (нині вулиця Фрунзе) до пам’ятника, закритого білою попоною. Відслужили молебень. У тогочасній пресі писали, що люди за можливість подивитися з вікна будинку на вулиці Малопетровській (нині Леніна) платили чималі кошти. До пам’ятника поклали, за різними оцінками, від 30 до 60 вінків. Увечері в просвітницькому будинку імені Миколи Гоголя (нині кінотеатр «Колос») відбулося урочисте зібрання.

 

Привітання українською мовою заборонили, а українське вбрання – не змогли.
Фото з архіву літературно-меморіального музею І. П. Котляревського

Свято не обійшлося без заборони виступати українською мовою, тобто мовою самого Котляревського.
Того дня в Полтаві спостерігалося певне напруження, бо міністр внутрішніх справ видав офіційну заборону виголошувати вітальні промови українською. Дозволяли тільки галичанам та іншим вихідцям із Західної України. Першими виступили гості з Галичини. Коли ж вітальну промову почала читати українською мовою вчителька з Чернігова Андрієвська, міський голова Віктор Трегубов потеленькав у дзвіночок і попросив її говорити російською. На знак протесту вона забрала свою вітальну адресу, а порожню теку поклала йому на стіл. За нею це зробили й інші. Коли він побачив, як із зали демонстративно вийшов віце-губернатор Фонвізін, то відразу зомлів. І це теж зафіксовано в тогочасній пресі. Його привели до тями, але зала вже спорожніла, люди були обурені, що в самому серці України заборонили рідне слово.

Міська газета «Полтавський вісник» назвала відкриття пам’ятника Котляревському «святом духу і мислі». У жодній місцевій газеті не згадано про присутність на святі скульптора Леоніда Позена. Лише в Санкт-Петербурзькому виданні написано, що на урочистому засіданні Полтавської думи загальна увага була привернута до скульптора Позена. Міський голова Віктор Трегубов подарував золотий жетон до 100-річчя виходу у світ «Енеїди».

Своєрідно  відреагували на мовний скандал імениті гості. Українські письменники мали сфотографуватися на пам’ять. Багато хто не прийшов. Не було серед них і Панаса Мирного. У ресторані «Монголія», що знаходився на вулиці Іванівській (тепер Гоголя) у приміщенні нинішнього «Міськбудпроекту», давали обід Вічної пам’яті за репертуаром Панаса Мирного на основі застільного колориту «Енеїди». На столи поставили «борщ до шпундрів з буряками, юшку з пиріжками, келебердянську осетрину з підливою, сахарний горох, пелюстки до смальцю з сухарями, різну дичину до соку». На десерт ішла заморожена молочна каша з київськими смаженими горіхами і полтавськими пундиками – тобто морозиво. Відбувся великий літературно-мистецький ранок, де драматург Михайло Старицький читав поезії українських авторів, виступав київсько-полтавський хор під керівництвом Миколи Лисенка, діяла перша всеукраїнська художня виставка, на якій були представлені ілюстрації до «Енеїди» Порфирія Мартиновича.

Чимало подій пережив пам’ятник за 110 років свого існування. Революцію 1917 року та громадянську війну він витримав благополучно. Нічого не було вкрадено. Під час Великої Вітчизняної війни послабшала основа під горельєфом «Москаль-чарівник». Він відірвався і зсунувся. Дівчинка-підліток, яка жила неподалік, забрала його до себе додому. Після визволення Полтави цей горельєф повернули на місце. Але пам’ятник не пережив умов незалежної України. У ніч на 25 грудня 2007 року був викрадений горельєф «Наталка Полтавка». Певно, не на брухт, а як художня цінність. Його доля невідома вже шість років. До речі, цього року знайшла інформацію про те, хто був у Леоніда Позена прообразом Наталки. Він був одружений з Марією Дейтріх, чия сестра Олена вийшла заміж за міського голову Полтави Олександра Абазу. Саме з їхньої доньки Тетяни і змальовано Наталку Полтавку.

На відзначення 110-річчя відкриття пам’ятника Іванові Котляревському у Полтаві запланована всеукраїнська художня виставка в Полтавському художньому музеї. У Краєзнавчому вже діє міжмузейний проект «Історія однієї фотографії», присвячений темі відкриття пам’ятника автору «Енеїди» в Полтаві. Буде розширено виставку в музеї Івана Котляревського. Кульмінацією стане свято біля пам’ятника 11 вересня, де вручать дитячу літературну премію імені І.Котляревського «Голоси Енеєвих нащадків». Саме в цих дітях і відроджується слово Івана Петровича.

За матеріалами http://www.gazeta-ptk.org.ua/archives/2483

 

Бібліографія статей до річниці відкриття пам’ятника Івану Котляревському
(подано у зворотній хронології)

2013

Пам’ятник Іванові Котляревському об’єднав українців [Текст] = http://www.ukurier.gov.ua/uk/articles/pamyatnik-ivanovi-kotlyarevskomu-obyednav-ukrayinc/: у Полтавському краєзнавчому музеї працює виставка, присвячена 110-річчю його встановлення / Підготував Олександр Давилець // Урядовий кур`єр. - 2013. - 16 серп. (№148). - С. 12. Ця знаменна для української культури подія, яку ще називали святом української інтелігенції, відбулася 30 серпня (12 вересня за новим стилем) 1903 року і засвідчила громадянську зрілість тогочасного суспільства. Тому що в ті часи побудувати пам’ятник українському поетові було подвигом

Світлина Михайла Фріденталя зображує урочистості з нагоди відкриття пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві.

Чернов, Анатолій. На вічну пам'ять Котляревському [Текст]: до 110-річчя встановлення пам'ятника письменникові на його батьківщині / Чернов, Анатолій // Літературна Україна. - 2013. - 22 серп. (№32). - С. 1, 3. Відкриття пам'ятника І.Котляревському було чи не найвизначнішою подією в житті україни та Полтави того часу

2005

Гуць М. Маловідомі сторінки з життеопису Олени Пчілки [Текст]: деякі архівні матеріали, пов'язані з відкриттям пам'ятника Іванові Котляревському в Полтаві 1903 року / М. Гуць // Слово і час. - 2005. - № 10. - С. 58-66.

2003

Сюндюков, Ігор. Мов фенікс із попелу... [Текст] = http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/mov-feniks-iz-popelu: до 100-ї річниці відкриття пам’ятника І.П.Котляревському в Полтаві / Сюндюков, Ігор // День. - 2003. - 5 вер. (№ 156). - С. 8. 100-річчя однієї зі знаменних, рубіжних, сказати б, «віхових» подій, а саме - відкриття пам’ятника фундатору новітньої української літератури Івану Петровичу Котляревському, що відбулось у Полтаві 31 серпня - 1 вересня 1903 року за старим стилем, ми відзначаємо цими днями.

 

Біографія

Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 року в родині канцеляриста міського магістрату в Полтаві. Нерідко хлопцю доводилося вдовольнятися лише шматком хліба й ходити босим, але жива й весела вдача допомагала йому зносити домашні нестатки. Невеликий будинок Котляревських стояв неподалік від собору. З нього відкривався чудовий краєвид: серед луків вилася тихенька річка Ворскла, а далі синіли ліси.

Рід Котляревських належав до найдавніших вихідців із Запорізької Січі. Сам Іван нараховував у ньому не менше 15 колін. Отримавши у 23-літньому віці свідоцтво про шляхетцтво, він став брати участь у роботі шляхетського зібрання в Катеринославі, а згодом – у Полтаві. З часом І.Котляревський зайняв найвищу посаду шляхетства Малоросії. Це був свого роду парламент, яким керував Котляревський. Йому підлягало більше четвертої частини території сучасної України. Займаючи найвищу посаду серед найбагатших у губернії аристократів, Котляревський був чи не найбіднішим з них. Він мав невеличку ділянку землі і дві родини кріпаків, яких перед смертю відпустив на волю.

Діставши початкову освіту, як водилося тоді, у місцевого, дяка десятирічний Іван Котляревський у 1780 році пішов учитися в семінарію в Полтаву. В ній майбутній письменник грунтовно вивчав латинську, німецьку, французьку і російську мови (польську вивчав сам), а також риторику, піїтику, богослов’я, арифметику, західноєвропейські й античну літератури, зокрема твори Вергілія. Захопившись віршуванням, він до будь-якого слова умів майстерно добирати дотепні і вдалі рими, за що семінаристи прозвали його “рифмачем”. Хоч учився залюбки, та після смерті батька (в 1789 р.) двадцятирічним юнаком І.Котляревський залишив семінарію і почав служити в різних полтавських канцеляріях. Згодом – вчителем у поміщицьких маєтках на Полтавщині, де мав можливість глибше спостерігати за життям простого люду. Саме в роки вчителювання (1794-1796) він почав працювати над першими трьома частинами поеми "Енеїда".

З 1796 по 1808 р. І.Котляревський перебував на військовій службі, брав активну участь у походах під час російсько-турецької війни, особливо відзначившись в баталіях під Бендерами й Ізмаїлом, за що одержав кілька бойових нагород.

Перебуваючи на військовій службі, І.Котляревський продовжував писати “Енеїду” та створив “Пісню на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну”. Спочатку письменник не мав наміру друкувати “Енеїду”. Проте вона стала дуже популярною серед читачів і поширювалася в рукописних списках. За одним з них 1798 р. у Петербурзі з’являється перше видання поеми під назвою “Энеида на малороссийский язык перелицованная И.Котляревским”. Видана вона була з ініціативи і на кошти конотопського поміщика М.Парпури, який жив тоді в Петербурзі й займався видавничою діяльністю. 1808 року в Петербурзі книговидавець І.П.Глазунов повторив це видання. Обидва випуски поеми з’явилися без відома автора і не задовольняли його.

В 1808 році І.Котляревський в чині капітана вийшов у відставку. Її причиною було висловлене Іваном Петровичем обурення з приводу жорстокого покарання повсталих киян-ополченців і віроломства щодо задунайських козаків, які за допомогу російським військам, замість землі і волі, одержали побої. Цього ж року І.Котляревський спробував влаштуватися на цивільну службу в Петербурзі, але не знайшов там посади і невдовзі повернувся до рідної Полтави. Під час перебування в столиці він підготував до друку й видав 1809 року свою поему вже в чотирьох частинах “Виргилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И.Котляревским”. На титулі він зазначив: “Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий”. Поема присвячувалася С.М.Кочубею – полтавському губернському маршалкові, коштами якого й була видана.

 

Перше видання «Енеїди» 1809 року

З 1810 року і до кінця життя І.Котляревський мешкав в Полтаві. Він дуже любив дітей. Тому охоче прийняв запропоновану йому в 1810 році посаду наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян. Обов’язки свої він виконував дуже сумлінно і дбав про дітей, як рідний батько: щоб були не тільки нагодовані, одягнуті й доглянуті, а й щоб росли освіченими й чесними, любили свій край і рідну мову.

Коли почалася Вітчизняна війна 1812 року, І.Котляревському було доручено сформувати козачий полк. Успішно виконавши свій патріотичний обов’язок, він повернувся до своїх вихованців. Весь вільний час Котляревський віддає літературній праці, захоплюється театром, зокрема аматорським: ставить п’єси і грає в них комічні ролі. У 1818 році письменника призначили директором Полтавського театру. Тоді ж він познайомився з молодим талановитим актором М.С.Щепкіним, брав найактивнішу участь у його звільненні з кріпацтва, сприяв розвитку його таланту. Як директор театру Іван Петрович постійно відвідував репетиції, допомагав своїми порадами акторам. Щоб збагатити репертуар, він написав п’єси “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник”, які були поставлені на сцені 1819 року. Котляревський завершує свою “Енеїду”, підтримує зв’язки з письменниками, вченими, журналістами Петербурга, Харкова, Києва. Це був період розквіту творчих сил письменника. Його обирають почесним членом Харківського, а згодом і Петербурзького “Вільного товариства любителів російської словесності”. Це була шана не лише Котляревському. Це було визнання самостійності української мови й української літератури.

За плідну діяльність на ниві освіти і театру Івана Петровича було призначено в 1827 році на почесну посаду вихователя так званих “боговгодних”, тобто лікувальних і благодійних закладів Полтави. Котляревський і цій справі віддався увесь, безкорисливо заступаючись за всіх знедолених, скривджених поміщиками або чиновниками.

Захворівши на подагру, І.П.Котляревський пішов в 1835 році на пенсію, але не перестав цікавитись культурним тогочасним життям. В останні роки життя він майже не виходив з дому, але друзі часто відвідували його. 10 листопада 1838 року Котляревського не стало. Вся Полтава йшла за труною улюбленого письменника і шанованої людини. Поховано його під кроною розлогої тополі край шляху, що веде з Полтави до Кобеляків, як він і заповідав. Смерть І.П.Котляревського була великою втратою для культури всієї України.

30 серпня 1930 року в Полтаві було відкрито пам’ятник І.П.Котляревському. Створив його скульптор Л.В.Позен. В 1950 році відкрився Полтавський літературно-меморіальний музей І.П.Котляревського. З 1990 року встановлено премію ім. І.П.Котляревського за кращі здобутки в галузі драматургії та театрального мистецтва.

Бібліографія статей

Життя Івана Котляревського
(подано у зворотній хронології)

2013

Орлова, Надежда. Иван Котляревский: портрет без ретуши [Текст]: в историю украинской литературы Котляревский вошел как «отец украинского писательства»; в памяти же современников остался самым обаятельным из знакомцев. На всех воспоминаниях о нем словно лежит не отпечаток обязательного «хорошо или ничего», а теплый отсвет его личности / Орлова, Надежда // Личности. - 2013. - № 2. - С. 104-123.

2012

Андрущенко Ю. Іван Котляревський: цікаві факти життя [Текст] / Ю. Андрущенко // Дніпро. - 2012. - №6. - С. 137. Він - зачинатель нової української літератури на теренах Полтащини, один із перших аматорів української драматургії. Та мало хто згадає, що письменник іще мав блискучу військову кар'єру та 12 років служби. Службові успіхи були оцінені й відзначені. У 1817 р. Олександр І під час перебування в Полтаві нагородив «першого українського класика» чином майора, діамантовим перснем та довічною пенсією в розмірі 500 рублів. Службові зв’язки дають змогу І. Котляревському створити перший професійний український театр…

2011

Шебеліст, Сергій. «Зовні - сільська хата, а всередині - дворянська» [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua/215193: 9 вересня, у день народження Івана Котляревського, у музеї-садибі його імені чекають великого напливу гостей. Утім, як завжди / С. Шебеліст // День. - 2011. - 8 вер. (№159). Написавши «Енеїду», «Наталку Полтавку» й «Москаля-чарівника», Іван Котляревський став не лише зачинателем нової української літератури, а й творцем історико-культурного міфу Полтави - «Полтави Котляревського». І, мабуть, чи не найважливішим її компонентом є музей-садиба письменника на Івановій горі, котру обов’язково відвідують майже всі гості міста, не кажучи вже про самих полтавців, адже звідти добре «видно шляхи полтавські і славну Полтаву». Традиція такого паломництва почалася ще за життя класика, і триває вона вже понад два століття

2009

Данилець О. Засвітив він зорю української поезії...[Текст]: 9 вересня виповнилося 240 років від дня народження автора безсмертної "Енеїди" - Івана Котляревського. Попри те, що на полтавській землі народилося багато відомих людей, мало кого ще з великих так люблять полтавчани, як свого літературного батька, чия творчість є глибоко народною / О. Данилець // Урядовий кур'єр. - 2009. - 10 вер. (№165). - С. 16. Полтавщина пишається славним земляком. В області є багато місць, тісно пов'язаних із життям і діяльністю Івана Котляревського. Зокрема, в цьому році виповнюється 40 років з моменту створення на Івановій горі меморіального комплексу - садиби І. Котляревського
Ювілейна монета "Іван Котляревський" [Текст]  // Урядовий кур'єр. - 2009. - 25 вер.(№176). - С. 4. Національний банк, продовжуючи серію "Видатні особистості України", увів в обіг з 22 вересня ц.р. ювілейну монету "Іван Котляревський" номіналом 5 гривень

2008

Ліберда, Ігор. Атестований у Народичах [Текст]: маловідома сторінка життя Івана Котляревського / Ліберда, Ігор // Літературна Україна. - 2008. - 29 трав.(№20). - С. 7

2004

Квасній О. Будеш батьку панувати? [Текст]: меланхолійний вересень подарував Полтавщині, Україні й всьому світові одного з найвизначніших геніїв слова - Івана Петровича Котляревського / О. Квасній // Вечірній Київ. - 2004.- 24 вер. (№155). - С.10.

 

Творчість Івана Котляревського
(подано за алфавітом)

Андрущенко М. Iван Котляревський на тлi української культури XVIII ст. [Текст] / М.Андрущенко // Київська старовина. - 1998. – №5. - С.60-67.
Вергилій та Котляревський: два Енеї [Текст] // День. - 2005. – 17 вер. (№169). - С.7.
Жулинський М. Духовна епоха в iсторiї України: до 200-лiття виходу в свiт "Енеїди" [Текст]  / М. Жулинський / Київська старовина. - 1998. - №5. - С.3-8.
Зарудний Є. "Удалой молодець" і парубок моторний [Текст]: бурлескно-метафізичні розмірковування про національний характер росіян та українців / Є. Зарудний // День. - 2005. - 16 груд. (№233). - С. 7. Архетипи національної культури у казці Леоніда Філатова "Про Федота-стрельца, удалого молодца" та поемі Івана Котля ревського "Енеїда"
Котляревський, Іван. Наталка - Полтавка [Текст]: Відчуйте емоцію щастя / Котляревський, Іван; Передм. Ольги Лещенко // Дніпро. - 2009. - №10. - С. 126-127. Читачу надається можливість поринути у вир емоцій окремих сцен із класичного твору
Класицизм в українській літературі [Текст] / Лімборський, Ігор // Дивослово. - 2011. - № 1. - С. 43-51.
Марценко Г. "Енеїда" Івана Котляревського. Тема і значення поеми [Текст] / Г. Марценко // Дивослово. - 2005.- №3. - С.10-12.
Могильницька Г. Дозвольмо Возному любити Наталку! [Текст]: п'єса Івана Котляревського "Наталка Полтавка" / Г. Могильницька // Дивослово. - 2007. - №8. - С. 26-28.
Погребенник Ф. Берлiнськi видання творiв Iвана Котляревського, спорядженi Богданом Лепким [Текст] / Ф. Погребенник // Київська старовина. - 1998. - №5. - С. 79-85.
Рогач П. З легкої руки Максима Пурпури [Текст] / П. Рогач // Слово і час. - 1998. - №9-10. - С. 9-13.
Сарапин В. "Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну" Івана Котляревського в контексті бурлескно-травестійного одописання першої третини ХІХ ст. [Текст] / В. Сарапин // Слово і час. - 2008. - №4. - С. 64-72. У статті розглянуто ідейно-тематичні та стильові особливості освоєння й переосмислення канонічного класицистичного жанру оди в українській літературі першої третини ХІХ ст.
Сурай, Юрiй Гумор в історії української культури [Електронний ресурс] = http://www.day.kiev.ua-/uk/article/ukrayina-incognita/gumor-v-istoriyi-ukrayinskoyi-kulturi /Юрій Сурай // День. - 2009 - 22 вер. (№44). Новий етап у розвитку сміхової культури започаткував Іван Котляревський. Своєрідність його «Енеїди» проявляється в широкому використанні бурлескної традиції XVIII століття.
Сулима М. "Наталка Полтавка" й українська драматургiя XVII-XVIII ст. [Текст] / М. Сулима // Київська старовина. - 1998. - №5. - С.67-74.
Чамата Н. Елегiя Тараса Шевченка "На вiчну пам"ять Котляревському [Текст]: історiя й аналiз тексту / Н. Чамата // Київська старовина. - 1998.-N5. - С.85-91.
Чамата Н. Метро-ритмiчна система поезiї Iвана Котляревського [Текст] / Н. Чамата // Слово і час. - 1998.- N9-10. - С.13-17.
Шевчук, В. "Чи вмiємо ми читати "Енеїду" [Текст] / В. Шевчук // Освіта. - 1999. - 12-19 трав. (№26-27). - С.12-13.
Яценко М. Iсторизм у творчостi Iвана Котляревського [Текст] / М. Яценко // Київська старовина. - 1998. - №5. - С. 55-59

 

Твори Івана Котляревського із фондів МСМБ «Молода гвардія»

Котляревський, Іван Петрович. Повне зібрання творів у 2-х т. [Текст] ./ Котляревський, Іван Петрович; Під ред. О.І.Білецького, А.П.Шамрая; Худож. Г.О.Коваленко. - К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1952 - 1953
Т.1: Поезія. - 1952. - 536 с.
Т.2: Драматичні твори. 1953. - 188 с.
Вибрані твори [Текст] / Котляревський, Іван Петрович; Передм. та прим. Є.С.Шабліовського, Б.А.Деркача; Худож. А.Д.Базилевич. - К.: Дніпро, 1975. - 280 с.
Енеїда: поема, п'єси [Текст] / Котляревський, Іван. - Харків: Фоліо, 2005. - 350 с.
Наталка Полтавка [Текст]: п'єси / Котляревський, Іван Петрович; Передм. та прим. Б.А.Деркача; Під ред. О.Т.Гончара; Худож. А.Д.Базилевич. - К.: Дніпро, 1987. - 366 с
Наталка Полтавка [Текст]: п'єса/ Котляревський, Іван Петрович; Передм. та прим. О.Гончара; Післям. В.Шевчука; Худ. А.Д.Базилевич. - К.: Веселка, 2000. - 327 с
Поетичні твори; Драматичні твори; Листи [Текст] / Котляревський, Іван Петрович; Упорядк. та прим. М.Т.Максименко; Передм. М.Т.Яценка; Під ред. М.Т.Яценка; Худож. В.М.Дозорець. - К.: Наукова думка, 1982. - 320 с.
Твори [Текст] / Котляревський, Іван Петрович Упорядк., передм. та прим. В.В.Яременка; Худож. А.Базилевич, Д.Грибов. - К.: Молодь, 1965. - 324 с. - (Українська класика)

Докладніше дивіться на сайті бібліотеки: http://www.msmb.org.ua/

 

Книги про життя та творчість Івана Котляревського із фондів МСМБ «Молода гвардія»

Зеров, Микола Костьович. Твори в 2-х тт. Т. 2: Історико-літературні та літературознавчі праці [Текст] / Зеров, Микола Костьович; Упорядк. Г.П.Кочура, Д.В.Павличка. - К.: Дніпро, 1990. - 601 с
Історія української літератури XIX століття. У 2-х кн: Підручник. Кн.1 [Текст] / За ред. М.Г.Жулинського. - К.: Либідь, 2005. - 656 с.
Iсторiя української літератури та літературно-критичної думки першої половини XIX століття. Підручник [Текст] / За ред. О.А.Галича. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 392 с.
Левин, Борис Наумович. Веселый мудрец [Текст]: Роман / Левин, Борис Наумович; Пер. с укр. авт.; Худож. Ю.Боярский. – М.: Советский писатель, 1986. - 576 с.
Сверстюк, Євген. На святі надій: вибране [Текст] / Сверстюк, Євген. - К.: Наша віра, 1999. - 784 с.
100 великих украинцев [Текст]. Авт.-сост. Н.Астапенко, О.Барашкова, Л.Дидух и др. - К.: Арий, 2007. - 480 с.
Усі письменники і народна творчість. Довідник [Текст]. - К.: Майстер-клас, 2008. - 864 с
Харченко, Татьяна Николаевна. 100 знаменитых людей Украины [Текст]  / Харченко, Татьяна Николаевна, Очкурова, Оксана Юрьевна, Рудычева, Ирина Анатольевна. - Харьков: Фолио, 2004. - 511 с.

Докладніше дивіться на сайті бібліотеки: http://www.msmb.org.ua/

Вшанування пам’яті Івана Котляревського

Музей-садиба Івана Котляревського

У 1969 році, проголошеному за рішенням ЮНЕСКО Роком І.Котляревського, з нагоди 200-річного ювілею поета за акварельним ескізом Т. Г. Шевченка було відновлено меморіальний комплекс - садибу І.П. Котляревського. Затишний меморіальний комплекс у самому серці стародавньої Полтави складається з батьківської хати поета, повітки, комори та колодязя-журавля. При вході до будинку встановлено погруддя І.П. Котляревського роботи народної художниці України Галини Кальченко (1971).

Будинок поета - типове українське помешкання XVIII - поч. XIX століть. У відновлений музей-садибу вмонтовано деякі деталі зі старого будинку, при цьому вся конструкція в абсолютній точності відповідає спорудам XVIII-го сторіччя. Будівля містить п’ять невеличких покоїв: робочий кабінет письменника, вітальню, опочивальню, світлицю та кухню.

Адреса: м. Полтава, вул. Соборний Майдан, 15.

 Тел.: (05322) 7-20-73.

Час роботи: 10.00–18.00 (весняно-літній сезон); 9.00–17.00 (осінньо-зимовий сезон). Останній вівторок кожного місяця - санітарний день.

 

 

Пам’ятні монети НБУ

НБУ України випустив дві пам’ятні монети, присвячені Івану Котляревському . Роки карбування 1998 та 2009.

 

Пам’ятна монета «Іван Котляревський»

Серія: Видатні особистості України
Присвячена Івану Петровичу Котляревському (1769 - 1838) - визначному українському письменникові, громадському діячеві, першому класикові нової української літератури, автору славетних творів - поеми «Енеїда», п`єси «Наталка Полтавка» та водевілю «Москаль-чарівник».

 

   На аверсі монети розміщено: малий Державний Герб України, півколом написи - НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ (угорі), П`ЯТЬ ГРИВЕНЬ (унизу) та стилізовану композицію - Еней, човен, фрагмент троянської колони і шолом, під якою - рік карбування монети 2009.

 

 

На реверсі монети зображено портрет Івана Котляревського, праворуч і ліворуч від якого - рядки з вірша Т.Шевченка «На вічну пам`ять Котляревському» «...Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть!..», півколом розміщені написи: угорі - ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, унизу - роки життя 1769 - 1838.

 

Художник: Іваненко Святослав
Скульптор: Іваненко Святослав
Вартість, грн: 350. Срібло - 15.55

 

Пам’ятна монета «Енеїда»

Монету введено в обіг 28 жовтня 1998 року. Вона належить до серії «Духовні скарби України».
«Енеї́да» - золота пам'ятна монета Національного банку України номіналом 100 гривень, присвячена 200-річчю першого видання "Енеїди" - поеми основоположника нової української літератури І.П. Котляревського (1769-1838).

 

На аверсі монети зображено малий Державний Герб України в оточенні античних і козацьких атрибутів: дві ліри, шолом, шабля, куманець та сагайдак із стрілами. На монеті розміщені написи: вгорі «УКРАЇНА» і «1998», внизу у два рядки «100 ГРИВЕНЬ» та позначення і проба дорогоцінного металу Au 900 та його вага у чистоті 15,55.

 

 

На реверсі монети представлена композиція, що складається з гротескового зображення героїв поеми на тлі українського краєвиду: Еней і Дідона стоять обабіч центральної фігури козака-бандуриста. На монеті розміщені написи: вгорі «ЕНЕЇДА», внизу у три рядки «І.КОТЛЯРЕВСЬКОГО» і «200 РОКІВ».

 

Інтернет-ресурси

http://www.day.kiev.ua  – сайт газети «День»
http://www.ukurier.gov.ua  – сайт  газети «Урядовий кур’єр»
http://www.dt.ua  – сайт тижневика «Дзеркало тижня»
http://www.umoloda.kiev.ua  – сайт газети «Україна молода»
http://kreschatic.kiev.ua   – сайт газети «Хрещатик»
http://www.golos.com.ua  – сайт газети «Голос України»
http://www.eveningkiev.com/ – сайт газети Вечірній Київ
http://www.silskivisti.kiev.ua  – сайт газети „Сільські вісті”
www.ukrlit.vn.ua/biography/kotlyrevsky.html – Іван Котляревський
http://www.poltava.pl.ua/news/15306/  – Пам’ятник І. П. Котляревському
http://ipkotlyarevsky.narod.ru/MuzKotl3.htm  – Стороха Є.В. Батько українського письменства
http://nte.etnolog.org.ua/zmist/2003/N5_6/Art08.html – Дорошенко Д. Свято відкриття  пам’ятника І.П. Котляревському в Полтаві 1903р.
http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=173  – Котляревський Іван
http://books.google.com.ua/books?id=PzlGAAAAMAAJ&hl=ru&source=gbs_book_similarbooks І.П. Котляревський у критиці та документах: збірник статей рецензій, висловлювань
http://leksika.com.ua/16271102/ure/kotlyarevskiy  – Котляревський Іван
http://www.poltava.pl.ua/news/1373/ – «Полтавські ландшафти Івана Петровича Котляревського»

Бібліографи-укладачі:Мілашенко Т. І.
Мордвінова І. А., Омеляненко А.С.,Фоміна Н. І.

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest

НАШІ НАГОРОДИ

Допоможіть молодіжній бібліотеці

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці - Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки): (044) 288-23-36

ВГОРУ