Останнє оновлення: 23.10.2017 р.

Чорний понеділок: 50 років тому сталася Куренівська трагедія

жовтень, 2011 р.

У ці дні увага усього людства сконцентрована на трагічних подіях, що відбуваються внаслідок землетрусу і цунамі у Японії. Утім, саме у ці дні, п’ятдесят років тому, 13 березня 1961 року в Україні сталася жахлива техногенна катастрофа. За різними оцінками, куренівська трагедія у Києві, яку згодом охрестили «чорним понеділком», забрала півтори-дві тисячі людських життів.

З нагоди 50-ї річниці трагедії та вшановуючи пам`ять жертв катастрофи, наша бібліотека підготувала бібліографію причин та наслідків чорного понеділка.

РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про вшанування пам'яті жертв Куренівської катастрофи

У зв'язку з 50-ми роковинами трагічних подій, що сталися 13 березня 1961 року у місті Києві, – Куренівської катастрофи та з метою гідного вшанування пам'яті жертв цієї трагедії:

  1. Кабінету Міністрів України:
    • розробити разом із Київською міською державною адміністрацією та затвердити заходи щодо вшанування пам'яті жертв Куренівської катастрофи і забезпечити їх виконання;
    • опрацювати за участю Національної академії наук України питання підготовки та видання у 2011 році збірки документів та матеріалів про трагічні події березня 1961 року у місті Києві, а також свідчень очевидців Куренівської катастрофи.
  2. Київській міській державній адміністрації забезпечити облаштування та благоустрій пам'ятних місць, пов'язаних із вшануванням жертв Куренівської катастрофи.
  3. Державному комітету телебачення і радіомовлення України провести роботу із забезпечення належного висвітлення в засобах масової інформації заходів щодо підготовки та вшанування пам'яті жертв Куренівської катастрофи, показу на національних телеканалах документальних фільмів та інших відеоматеріалів, пов'язаних із цими трагічними подіями.

Президент України                                                            Віктор В.Ф. ЯНУКОВИЧ

 

№ 76/2011-рп
22 лютого 2011 року

http://www.president.gov.ua/documents/13155.html

 

«Куренівська трагедія повинна стати уроком для всіх нас, перш за все, для тих, хто наділений владою»

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

Запікана куренівська трагедія

Литвиненко, Богдан

13 березня 2011 року — 50-річчя Куренівської трагедії. Ніяких державних жалобних заходів на цей день не передбачено й не зважаючи на те, що кількість жертв просто вражаюча

Розголосу катастрофа ніяк не могла набути у часи цензури, не може й в нинішні, відносно вільні.

У шістдесятих писали небагато про селеві зсуви та затоплення Куренівки у 1961-му. Те, що болото за лічені хвилини знищило цілий житловий район й дотепер знають далеко не всі навіть корінні кияни. І тим більше досі майже ніхто не знає, що причина трагедії з тисячами жертв була не в природі зі своїми катаклізмами, а в абсурдних рішеннях радянської влади і халатному їх виконанні. Дослідники стверджують, що сама історія тягнеться від розстрілів у Бабиному Ярі.

Мій дідусь бачив хвилю на власні очі, саме від нього я вперше і почув про це. Він казав, що в газетах було написано про те, що загинуло близько ста осіб, але не вірив у це. Мій дід був київським шофером і столяром, він працював за Союзу дуже багато, а на пенсію пішов у 90х, що автоматично позбавило його ентузіазму з приводу незалежності, яка унеможливила його спокійну старість через надзвичайно мізерну пенсію. Він був прихильником радянського ладу і всіляко відстоював його в дискусіях.

У випадку з куренівською трагедією - дід бачив її і не міг повірити, що загинула усього одна сотня. Він не вірив і в той самий час вважав замовчування справжньої цифри - нормальним явищем. Навіть позитивним, адже інакше б подія набула розголосу - це могло посіяти паніку і довіра б до влади зменшилась.

Рівно за 25 років потому сталася й Чорнобильська катастрофа. Ми й досі називаємо Чорнобильську катастрофу - аварією, а Куренівську - трагедією. Хоча в цих двох історіях є багато спільного. Найголовніше - це халатність у будівництві. ЧАЕС як і Куренівська дамба була збудована з сотнями порушень міжнародних стандартів. Про те, як будувалась дамба, ми знаємо досить мало.

До проекту підійшли по-радянськи: розробники в Москві навіть не виїхали на місце. Вирішено було дамбу збудувати земляну замість бетонної і значно меншої висоти та ширини, ніж було необхідно. Тоді київські підрядники трубили московським розробникам, що це абсурд, але ті вдало виконували наказ самого Микити Хрущова. Крім того, ігнорували водозбірну систему - не чистили водоскидний "колодязь", який пізніше взагалі демонтували, а водозбірних трубопроводів поставили втричі менше за необхідну кількість. Ну й десять років гнали пульпу з цегельних заводів у Яр, причому гнали її в три зміни замість передбаченої однієї, гнали не тільки влітку, а й взимку - і в результаті нагорі Яру утворилося величезне озеро із обсягом намитого ґрунту понад 4 мільйонів кубометрів. Це все викликає подив - як дамба проіснувала так довго?

Кияни, які розумілись, в чому справа, були обурені такою ситуацією і писали листи в приймальні московські, київські. Й отримували відписки. Особливо таких листів побільшало, коли на дамбі з'явилась тріщина й крізь неї вже просочувалась вода впродовж кількох місяців. Відомо навіть про арешти та судові процеси проти тих, хто стверджував, що дамба дає тріщини.

Опівночі 14 березня 1961 року радіостанція "Голос Америки" повідомила, що в Києві прорвало дамбу в Бабиному Яру, що призвело до численних людських жертв. Радянські засоби масової інформації мовчали зовсім, що 13-го о 9.20 дамба, яка утримувала в яру-відстійнику виробничі відходи із сусідніх цегельних заводів, не витримала тиску і тріснула. Вал із землі, глини й води заввишки з чотириповерховий будинок за численні хвилини затопив розташований на 70 м нижче житловий район Куренівку.

Згодом в газеті “Київ вечірній” надрукували статтю, в якій було вказано про те, що в районі аварії загинуло 145 чоловік. Насправді ж число жертв коливається від 1500 до 3000 загиблих на Куренівці.

Але для чого ця дамба взагалі існувала? Чи була реальна необхідність її будівництва? Є різні версії, але швидше за все саме їх сукупність і є найповнішою правдою про злощасну дамбу.

Перша версія - виробнича необхідність

Виробничою необхідністю, як “крайньою необхідністю” в правовому полі, радянська влада вдало прикривала більшість своїх злочинів. Про необхідність споруди для  відходів із Петровських цегельних заводів не йшлося аж доти, доки не зайшла мова саме про ідеологічну необхідність знищення Бабиного Яру.

Друга версія - ідеологічна

Вже за двадцять років після масового розстрілу у Бабиному Яру євреїв та військовополонених, влада робила все можливе, щоб скасувати пам'ять про одну з найстрашніших трагедій Другої Світової війни . “Ліквідацію Яру” санкціонував особисто Микита Хрущов.

Назрівало велике протистояння радянської інтелігенції з владою. Першим був Ілля Еренбург, який виступив за встановлення пам'ятника в бабиному яру, але державна антисемітська політика 1948-1953 років виключала можливість створення такого пам'ятника. Пізніше підключився до протистояння Віктор Нєкрасов. Ще до катастрофи він намагався врятувати Яр, а вже 1961 року він не дозволив знищити Яр вдруге та розпочав рішучу боротьбу за встановлення пам'ятника. Щороку 29 вересня, в скорботний день розстрілу, до Яру приходили люди. З кожним роком їх ставало дедалі більше. Тільки за п'ять років Некрасову вдалось “вибити” з радянської влади дозвіл. Пам'ятний камінь зробили самі люди. Але собі він заробив на нову справу. Тепер його звинувачували в тому, що він «организовал массовое сионистское сборище». Цей факт чітко підтверджує, що перемогла одну нацистську імперію, інша, в якій принципи антисемітизму і відсутності толерантності є одним з ідеологічних інструментів влади, тому необхідно було у будь-який спосіб знищити Бабин Яр.

Третя версія - антимародерська

Під час війни у Бабиному Яру нацисти розстріляли близтко 100 тисяч людей. Тіла скидались прямо в яр, глибина якого на той час у деяких місцях сягала до 150 метрів. Вони заливали кожен шар трупів вапняним розчином. В результаті на дні Бабиного Яру утворилось декілька шарів "зацементованих" трупів. Вже у 1943 німці, відступаючи, намагались викопати трупи і терміново їх спалювали, розвіюючи попіл. Ті шари трупів, до яких не дістались німці, отримали у спадок кияни. Відразу ж після війни деякі з них ночами йшли у Бабин Яр, пробивали затверділі шари та діставали звідти голови трупів, що вдалося відірвати, обстежуючи їх на предмет золотих зубів, що не потрапили на очі катам їх власників під час розстрілу. Тоді "мудра" влада прийняла рішення - знищити Бабин Яр, а на його місці розташувати парк. Ґрунтом для цього парку мала послугувати пульпа з відходів із Петровських цегельних заводів.

Як і в 1943-му, коли гітлерівські війська відступали, розкопуючи рештки своїх діянь — вони спалювали тих, кого розстріляли. Часто спалювали окремо кінцівки, голову, тулуб. Не пройшло і 20-ти років, а радянська влада схожим чином прикривала наслідки своїх діянь. Вже за кілька годин після трагедії пульпа досить швидко затверділа, і військова техніка, що прибувала на місце трагедії, могла сама там застрягнути. Довелося чекати, поки потужніша спеціалізована техніка, намагаючись розкопати пульпу, ковшами відривала руки, ноги, голови застряглих, але ще живих людей. Те, що коїлося пізніше - добра традиція вмивання рук від власних злочинів і людських жертв новими й новими. Водії ескалаторів потрапили в радянські концтабори і більшість з них вже ніколи не мали можливості розповісти нам, що ж вони бачили там на власні очі.

Мій дідусь не був водієм ескалатора. Але я багато думав про те, що б сталось, якби йому довелось ковшем розкопувати чужі тіла і потім за це потрапити ще й до Сибіру. Чи виправдовував би він цей цілком особистий підхід до кожної людини радянською машиною, як “крайню необхідність”. Моїй мамі за два тижні після трагедії виповнилося лише два рочки. Я уявляв собі подібний розвиток подій і ставало моторошно.

Радянська влада дала нам цінні заводи, школи і фабрики ціною безцінних людських життів і невивчиних помилок власної ж історії. Ми - вдалі правонаступники і раби радянського ладу. Пам'ятник Куренівській трагедії з'явився лише у 2005-му році, на 15-му році незалежності! А більшість киян і досі не знають про найбільшу у ХХ-му сторіччі катастрофу світового масштабу, щороку сколихуючись від рекламних інформаційних атак антигрипозних вакцинацій, де число жертв в усьому світі рідко досягає масштабу київської катастрофи 1961 року.

Бібліографія з періодичних видань

(подано у зворотній хронології)

2011

Київ відзначає 50-річчя Куренівської трагедії [Електронний ресурс] = http :// www . day . kiev . ua /3002485 / Інф. "День" // День. - 2011. - 11 бер. (№42-43). Рівно 50 років тому, 13 березня 1961 року у Києві сталася Куренівська трагедія, яка забрала, за різними оцінками, життя від півтора до двох тисяч людей. Цього дня прорвало греблю в районі Бабиного Яру, за якою понад 10 років скупчувалися стічні води з Петровських цегляних заводів.

Куренівська катастрофа: спогади рятувальника [Електронний ресурс] = http://www.silskivisti.kiev.ua/18618/index.php?n=8526 : з абуттю не підлягає / Записав В'ячеслав Прилюк / Сільські вісті. - 2011. - 11 бер. (№28). Сталося так, що друга половина минулого століття закарбувалася в народній пам'яті двома рукотворними катастрофами, що призвели до численних людських жертв, - куренівським «потопом» у Києві та вибухом чорнобильського реактора. Цьогоріч ми відзначаємо сумні ювілеї цих чорних дат даниною пам'яті про безвинно загиблих та вшануванням тих, хто рятував нас, без вагань ризикуючи своїм здоров'ям, а то й життям. Ми низько вклоняємося тим з них, хто живий і хто вже пішов з життя, щиро дякуємо за самовіддане виконання обов'язку і подаємо розповідь безпосереднього учасника трагічних подій на Куренівці полковника юстиції Юрія Васильовича Лазарєва. У ті далекі дні він служив у пожежній частині у чині лейтенанта. Сьогодні ветеран свідчить без прикрас про те, що тоді насправді відбувалось.

Литвиненко, Богдан. Запікана куренівська трагедія [Електронний ресурс] = http://www.ut.net.ua/History/18640 : 13 березня 2011 року - 50-річчя Куренівської трагедії. Ніяких державних жалобних заходів на цей день не передбачено й не зважаючи на те, що кількість жертв просто вражаюча / Литвиненко, Богдан // Тиждень. - 2011. - 13 бер. Розголосу катастрофа ніяк не могла набути у часи цензури, не може й в нинішні, відносно вільні. У шістдесятих писали небагато про селеві зсуви та затоплення Куренівки у 1961-му. Те, що болото за лічені хвилини знищило цілий житловий район й дотепер знають далеко не всі навіть корінні кияни. І тим більше досі майже ніхто не знає, що причина трагедії з тисячами жертв була не в природі зі своїми катаклізмами, а в абсурдних рішеннях радянської влади і халатному їх виконанні

2010

Бобруєнко Ю. Кияни згадали “чорний понеділок” [Текст]: со рок дев'ять років тому сталася Куренівська трагедія Ю. Бобруєнко // Хрещатик. - 2010. - 16 бер.(№36). - С. 3. Минулої суботи, 13 березня, минуло сорок дев'ять років від того дня, коли в Києві сталася страшна техногенна катастрофа, яка ввійшла в історію столиці як Куренівська трагедія, охрещена ще "чорним понеділком". Зранку біля каплички, яку збудували біля Подільського трамвайного депо на гроші місцевих жителів та родичів загиблих, зібралося чимало людей на мітинг-панахиду, аби хвилиною мовчання вшанувати пам'ять жертв жахливої катастрофи. За різними оцінками дослідників, вона забрала життя від півтори до двох тисяч людей

2009

Гончар О. Куренівський потоп [Текст]: сьогодні минула 48-ма річниця з дня Куренівської трагедії / О. Гончар // Вечірній Київ. - 2009. - 13 бер. (№31). - С. 5 . Усього, за різними оцінками, Куренівський потоп забрав життя від півтори до двох тисяч людей. За офіційною статистикою - півтори сотні. Просто офіційному Києву дуже не хотілося, аби бодай хтось дізнався про вражаючі розміри елементарного недбальства...

Черненко, Дмитро. Куренівська трагедія [Електронний ресурс] = http://visitua.info/ukraine/249:/ Дмитро Черненко // Сайт visitua.info. 2009. - 13 серпня. Місце під назвою Бабин Яр знають усі кияни. Тут у роки війни фашистами було розстріляно понад сто тисяч мирних жителів. На початку 50-х київська влада зводить тут цегельні заводи. Пульпу (відходи цегельного виробництва) вирішено було зливати у відроги Бабиного Яру. Передбачалося, що вона затвердіє й утворить рівний майданчик на місці яру. Згодом тут думали розбити парк відпочинку та забути про це страшне місце назавжди… Згідно проектної документації, дамба, що служила перемичкою між відрогом Яру і житловим масивом Куренівка, мала бути бетонною. Насправді виявилося, що дамбу збудували земляну. 13 березня ця величезна маса прорвала дамбу й зі швидкістю 5 метрів на секунду кинулася вниз на Куренівку

2008

Погоріла І. "З дороги змивало трамваї, тролейбуси, на вулиці Фрунзе затопило лікарню" [Текст]: з автра виповнюється 47 років куренівській трагедії / І. Погоріла, К. Клюшник // Вечірній Київ. - 2008. - 12 бер. (№40). - С. 5. За радянських часів наслідки цієї техногенноїкатастрофи ретельно приховувались, і лише на початку 90-х років матеріали щодо Куренівської трагедії було розсекречено

2006

Чорний понеділок [Текст] : 45 років тому десятки киян загинули під селевим потоком на столичній Куренівці / Інф. "УМ" // Україна молода. - 2006. - 15 бер. (№47). - С. 3. Того дня - 13 березня 1961 року - уся Країна рад ще перебувала в ейфорії від ппершого космічного польоту. І раптом такі трагічні новини з києва: у Бабаиному яру прорвало дамбу, загинули і постраждали сотні людей. Країні, яка першою у світі підкорила космос, ніяк не хотілося визнавати помилки, що призвели до смерті десятків "гвинтиків" системи. Авжеж, така "дрібниця" не повинна була просочитися в пресу, тим паче закордонну. Й упродовж багатьох років правда про куренівське лихо цинічно замовчувалася

Шуневич В . Накануне 45-й годовщины Куреневской трагедии, произошедшей в Киеве 13 марта 1961 года, свидетельница тех событий Мария Дорощенко, рассказывает жкрналисту "Фактов" подробности одной их крупнейших украинских катастроф 20-го столетия [Текст] / В. Шуневич // Факты. - 2006. - 14 бер. (№46). - С. 5. Розповідь свідка подій

Щербина В . Божа кара Бабиного Яру [Текст] : Дізнатися про всі подробиці куреніівської трагедії можна буде лише через п'ять років, коли мине термін охорони державної таємниці / В. Щербина // Вечірній Київ. - 2006. - 31 бер. (№58). - С. 6. Утім, людська пам'ять зберігає основні найголовніші епізоди того далекого понеділка 13 березня 1961 року

2002

Куренiвська трагедiя ще мало дослiджена, i не всi про неї знають [Текст]: м инає сорок перший рiк вiд того страшного чорного понедiлка 13 березня 1961 року / Інф. "Хрещатик" // Хрещатик. - 2002. - 13 бер. (№37). - С.1,4. Куренiвський апокалiпсис. Пiдбiрка матерiалiв, присвячених куренiвськiй трагедiї

2001

Шуневич В. Увидев, что вал грязи накрыл дом и мужа, забравшаяся на дерево женщина в ужасе закричала и уронила в поток ребенка [Текст]: сегодня исполняется 40 лет со дня Куреневской катастрофы / В. Шуневич // Факты. - 2001. - 13 март (№43). - С. 8. 13 березня 1961 року сталася трагедiя - велика грязьова лавина затопила будинки, людей, пiдприємства...

Web ліографія

http://tsn.ua/ukrayina/50-rokiv-kurenivskoyi-tragediyi-katastrofa-pid-grifom-tayemno.html - 50 років Куренівської трагедії: катастрофа під грифом "таємно"

http://narodna.pravda.com.ua/history/4b9ace8f2103d/ - К уренівська трагедія 13 березня 1961 року

http://mnk.by.ru/kievold/index22.htm - О.Анісімов Куренівський апокаліпсис

http://www.wz.lviv.ua/articles/90974 - 50 років тому сталася Куренівська трагедія

http://www.ut.net.ua/History/18640 - Запікана куренівська трагедія

http://visitua.info/ukraine/249 - Куренівська трагедія

http://www.namaste.org.ua/news.php?id=2962 - Куренівська трагедія

http://uk.wikipedia.org/wiki - Куренівська трагедія

http://news2000.com.ua/news/sobytija/v-ukraine/164714 - Бабий Яр-2. Полвека спустя

http://news.tochka.net/ua/61245-chislo-zhertv-kurenevskoy-katastrofy-ostaetsya-taynoy-foto - Кількість жертв Куренівської катастрофи досі невідома

http://presscenter.ukrinform.ua/news-98815.html - Куренівська катастрофа є засторогою для нинішніх і майбутніх управлінців

http://narodna.pravda.com.ua/history/4d67d07c5bcf7/ - Куренівська катастрофа, 50-ті роковини

http://www.ut.net.ua/News/18636 - Янукович вважає Куренівську катастрофу уроком для влади

http://www.president.gov.ua/documents/13155.html - Президент України. Розпорядження "Про вшанування пам'яті жертв Куренівської катастрофи"

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest

НАШІ НАГОРОДИ

Допоможіть молодіжній бібліотеці

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці - Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки): (044) 288-23-36

ВГОРУ