Дорогі друзі! Щодня ми працюємо над тим, щоб користування бібліотекою МСМБ було приємним, цікавим та корисним для вас. Будь ласка, допоможіть нам зробити бібліотеку ще краще, дайте відповідь на декілька питань.
Останнє оновлення: 17.08.2018 р.

Історія Паньківщини живе і надихає

грудень, 2014 р.

 

«Ми всіх пригорнули б до серця охоче,
Якби нам хоч трохи свободи!»
Михайло Старицький

Можна сказати, що наша бібліотека знаходиться в самому серці історичної частини Києва. Адже вулиця Льва Толстого, що вервечкою в’ється вниз повз перлини столиці - розлогого парку ім. Тараса Шевченка, червоностінного іменитого Київського національного університету, ботанічного саду імені академіка О. Фоміна, нібито «врізається» в Паньківщину.
Стара Паньківщина тягнулася схилом від Ботанічного саду до судноплавної на той час ріки Либідь й обмежувалася вулицями Л.Толстого і Тарасівською. Назву свою місцевість отримала від батька та сина на прізвище Паньковичі, управителів цих земель у період 1516 – 1577 рр., що належали митрополитам київським.

Головною артерією Паньківщини була нинішня вулиця Саксаганського, що звалася тоді Маріїнсько-Благовіщенською на честь двох будівель кінця XIX століття: Маріїнської громади сестер-жалібниць та церкви Благовіщеня. У 1912 р. на місці дерев’яного будиночку Маріїнської громади було зведено будівлю-палац, в якому сьогодні функціонує Інститут медицини праці Національної академії медичних наук України. Над її центральним портиком досі можна побачити чотири жіночі статуї, що символізують Життя, Медицину, Милосердя і Любов.

Благовіщенську церкву, якій завдячуємо другій половині назви історичної вулиці, було збудовано за проектом архітектора Володимира Ніколаєва у 1887 р. Про її руйнування в 1934 р. знаходимо інформацію в нашому бібліотечному фонді у книзі «Зруйновані храми і монастирі України» (К., Мистецтво, 2013). Примітно, що на цьому місці у 1935 р. з цеглин розібраного храму було зведено школу. Тут і зараз розміщується навчальний заклад – Ліцей податкової та рекламної справи № 21, з яким нашу бібліотеку зв’язують дружні та ділові відносини.

Якраз навпростець від ліцею знаходиться ще один партнер бібліотеки – Музей видатних діячів української культури. В його приміщеннях наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. мешкали три визначні українські родини: Косачів (сім’я Лесі Українки), Лисенків, Старицьких, а неподалік винаймав житло П. Саксаганський. Знаменна дата одного з цих корифеїв Михайла Петровича Старицького, а саме 175 років з дня народження відзначатиметься у наступному році.

Сучасні «паньківські» друзі мають певний «зиск» від близького сусідства. От взяти хоча б ліцеїстів: мають можливість у музеї знайомитися з життєвим і творчим шляхом Михайла Старицького, в МСМБ – читати його твори, у ліцеї – закріплювати отримані знання. Ось і цього року, готуючись до зустрічі із старшокласниками ліцею, для яких бібліотекар Лариса Дідора підготувала добірку матеріалів до Дня українського козацтва, згадували історичні романи Михайла Старицького, в яких талановито відтворюється дух козацтва, незгасиме прагнення українців до свободи: «Оборона Буші» (1894), «Молодість Мазепи» (1898), «Перед бурей» (1897), «Розбійник Кармелюк» (1903).

Найкращий спосіб донести інформацію про серйозне – розсмішити. Знали чи ні наші гості про те, що з-під пера саме Михайла Старицького вийшла п’єса «За двома зайцями» та пісня «Ніч яка місячна…», однак із задоволенням переглянули уривок з відомого фільму про незлобивого шарлатана Голохвастого (О. Борисов) та «кислооку» Проньку (М. Криницина). У радянські часи цей фільм зверхньо відносили до кіч-мистецтва, а все ж таки життя – найбільший поціновувач і суддя. Одним із перших виконавців головної ролі у п’єсі за життя автора був Панас Саксаганський, а сьогодні майже кожен драмтеатр має у репертуарі своїх «двох зайців».

Ми далекі від того, щоб шукати міфічний зв’язок між фактами, які дійшли до наших днів, зокрема, що Михайло Старицький був прихожанином Благовіщенської церкви, а перед похованням був відспіваний у ній, а тепер тут школа. Але віриться, що прийдешні покоління ліцеїстів, увібравши славу та силу пращурів своїх вершитимуть велику історію України. А віру беремо з того, що самі бачили і зняли на відео на фестивалі Вишиванки у ліцеї, де були присутніми за запрошенням директора ліцею Ірини Петрівни Бабки. Дивитись тут.

На цьому відео впізнаємо обличчя хлопців, що слухали нашу розповідь про героїку козацтва, а вже вони й самі приміряли на себе образ славних козаків і запрошували співати разом: «Україна – це я, Україна – це ти, Україна – це ми…»

На фото заставки зображений малюнок, виконаний учнями Ліцею податкової та рекламної справи № 21 м. Києва.

Під час підготовки матеріалу використані Інтернет-джерела

http://otrok-ua.ru/sections/art/show/pankovshchina_bereg_chudes.html
Олег Кочевых//Паньковщина: берег чудес.

http://news.tochka.net/ua/116674-dom-sester-miloserdiya-tam-gde-spasali-lyudey-foto/
Будинок сестер-жалібниць: тут рятували життя.

http://www.lifeintravel.com.ua/news_20142003100335.html
Киев 30-х годов: как появился Кабмин и куда девались церкви.

http://raphonare.uol.ua/text/8742067/ulitsa-saksaganskogo
Киевские зарисовки. Улица Саксаганского.

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest

НАШІ НАГОРОДИ

Допоможіть молодіжній бібліотеці

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці - Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки): (044) 288-23-36

ВГОРУ