Дорогі друзі! Щодня ми працюємо над тим, щоб користування бібліотекою МСМБ було приємним, цікавим та корисним для вас. Будь ласка, допоможіть нам зробити бібліотеку ще краще, дайте відповідь на декілька питань.
Останнє оновлення: 25.04.2018 р.

Знати і пам’ятати зобов’язані

листопад, 2013 р.

На цій фотографії – знайомий фасад київського залізничного вокзалу під час фашистської окупації. Зовсім поруч, за квартал, знаходиться наша бібліотека. Ми в затишному сучасному приміщенні разом з учнями столичної школи № 7 намагаємося осмислити трагедію, відлуння якої й досі не стихає. 778 страшних днів і ночей розкраяне місто чекало на визволення. Цей день настав о четвертій годині ранку 6 листопада 1943 року. 70 років минуло з того часу.

Генерал-полковник Кирило Москаленко у своїх мемуарах так описує визволення столиці України: «І ось ми вже в Києві. Навколо йшли бої, гриміла артилерія, палали будинки, серед яких я з болем побачив і будівлю університету, підпаленого гітлерівцями. Іще йшла боротьба, запекла, кровопролитна. Рухаючись за танками, ми добралися нарешті бульваром Шевченка до Хрещатика. Там нас зустріли великі групи киян. Навколо рвалися снаряди, свистіли кулі, а жителі міста щільним кільцем оточили наші машини і бурхливо висловлювали свою радість».

Значна частина фактажу у викладенні матеріалу бібліотекаря Лариси Дідори стосувалася жахіть окупації. Десятки тисяч жертв свавілля окупантів гинули у концентраційних таборах: Дарницькому – понад 68 тисяч, Сирецькому – більше 25 тисяч. В застінках гестапо фашисти розправлялися з учасниками київського підпілля. До Германії було вивезено більше 100 тисяч киян. Окремим ганебним викликом пам’яті людства назавжди залишиться розправа над єврейським населенням у Бабиному Яру. Тортури, голод, моральне приниження під час окупації залишились у пам’яті тих, хто дочекався визволителів.

Готуючи презентацію книжкової виставки «Битва за Дніпро» іще раз звернулися до свідчень учасників тих трагічних подій. Російський письменник Віктор Астаф’єв – очевидець форсування Дніпра і безпосередній учасник битви в Україні – згадував: «Двадцять п’ять тисяч входить у воду, а виходить на тому березі три тисячі, максимум – п’ять».

По-різному оцінюють сьогодні історики, військові експерти, політики квінтесенцію битви за Київ. А ми пам’ятаємо: «Війна не скінчилася, поки не похований останній солдат». Скільки їх загинуло у цій битві, на кривавій переправі через Дніпро? Трагедія у тому, що на це питання немає відповіді. Страшний вимір -  від чверті до півмільйона людей. Вклоняємося їм.
Війна не повинна повторитися. Нехай експонати Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» залишаться на своїх місцях. Щоб пам’ятали.

СПІЛКУЙТЕСЯ З НАМИ:

  • blog
  • facebook
  • tweetter
  • youtube
  • youtube
  • youtube
  • pinterest

НАШІ НАГОРОДИ

Допоможіть молодіжній бібліотеці

Дізнатися наші реквізити для добровільних пожертв бібліотеці - Конт.тел. (бухгалтерія бібліотеки): (044) 288-23-36

ВГОРУ